Парк і пам’ятник о. Михайлу Зубрицькому в Мшанці

Станьте співтворцем нового простору пам’яті на Бойківщині. Допоможіть відновити історичну справедливість і декомунізувати національну пам’ять, підтримавши створення у селі Мшанець парку та пам’ятника о. Михайлу Зубрицькому (1856–1919) — священнику УГКЦ, науковцю, просвітителю, реформатору та досліднику Бойківщини. Це буде живий простір для лекцій, зустрічей, фестивалів і громадського життя.

Зібрано
600 000 ₴

Необхідно
3 520 000 ₴

Пожертвувати

Мета

Відновлення історичної справедливости та декомунізація національної пам’яти шляхом масштабного вшанування 170-ліття батька української етнографії о. Михайла Зубрицького і повернення його постаті у всеукраїнський та світовий дискурс шляхом спорудження у селі Мшанець першого модерного пам’ятника священнику УГКЦ в Україні та меморіального парку, що стане сучасним простором пам’яти, культури, просвіти і громадського життя.

Ініціатори

Парафія Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ с. Мшанець

Тривалість

До 31 жовтня 2026 року.

Відкриття пам’ятника та парку заплановане під час культурно-мистецького фестивалю «В гості до Бойків: код Зубрицького» 31 жовтня 2026 року, приуроченого 170-літтю з Дня народження о. Михайла Зубрицького.

Цілі

  1. Спорудити пам’ятник о. Михайлу Зубрицькому в селі Мшанець.

  2. Облаштувати навколо нього сучасний парковий і громадський простір.

  3. Створити відкритий амфітеатр для культурних, освітніх, духовних та громадських подій.

  4. Повернути постать о. Михайла Зубрицького до всеукраїнської культурної та історичної пам’яті.

  5. Показати історію українського греко-католицького священника як приклад служіння громаді через освіту, науку, економічну самоорганізацію та формування відповідального суспільства.

  6. Створити на Бойківщині нову культурну локацію, яка працюватиме не лише під час ювілейного року, а постійно.

  7. Розвивати Мшанець як осередок дослідження та популяризації спадщини о. Михайла Зубрицького і культури Бойківщини.

  8. Через екскурсії, фестивалі, лекції та події залучати до цієї спадщини дітей, молодь, дослідників, туристів та українців з-за кордону.

Попередні досягнення

У 2021 р. була створена Мистецька рада, яка задала ключові посили, що мав відтворювати пам’ятник.

19 вересня 2021 р. у с. Мшанець вперше організовано фестиваль «В гості до Бойків та о. Михайла Зубрицького» (3 тис. учасників), під час якого було освячено наріжний камінь під пам’ятник.

З вибухом повномасштабної війни діяльність переспрямувалася на допомогу ЗСУ. З цією метою було організовано щорічні акції «Різдвяні Пташки», які об’єднали сотні вертепів і коляд навколо збору коштів для 80 ОДШБр. За 2023–2026 рр. зібрано близько 12 млн грн та закуплено дрони, РЕБи та інше необхідне обладнання.

У 2026 р. у с. Мшанець для учасників акції «Різдвяні пташки» організовано «Вертепію» — Всеукраїнське свято вертепів з елементами карнавалу, на яке приїхали до 10 тис. учасників.

Нам вдалося

  • Провести конкурс на найкращий проєкт пам’ятника о. Михайлу Зубрицькому 23 липня 2026 року в Українському католицькому університеті було розглянуто шість конкурсних робіт; перемогу здобув проєкт скульптора Олексія Коношенка;

  • Сформувати журі конкурсу, до складу якого ввійшли митці, архітектори, науковці, історики та представники громади;

  • Розробити архітектурну концепцію пам’ятника та прилеглого громадського простору;

  • Розпочати практичні роботи зі спорудження пам’ятника;

  • Залучити перших благодійників до фінансування проєкту.

Бенефіціари

1. Діти та молодь

  • отримають живий простір для знайомства з українською історією та культурою;

  • братимуть участь у лекціях, фестивалях, майстернях та освітніх програмах;

  • бачитимуть приклад людини, яка змінювала суспільство через щоденне служіння.


2. Місцева громада

  • отримає новий облаштований громадський простір;

  • матиме постійне місце для культурних, освітніх та громадських подій;

  • посилить локальну ідентичність та згуртованість.


3. Церква і парафіяльні громади

  • отримають приклад історичного досвіду суспільного служіння священника;

  • матимуть простір для духовних, просвітницьких і молодіжних зустрічей;

  • зможуть популяризувати модель активної присутності Церкви у житті громади.


4. Науковці та дослідники

  • отримають новий осередок популяризації величезної наукової спадщини о. Михайла Зубрицького;

  • матимуть майданчик для наукових читань, конференцій і публічних лекцій.


5. Митці та культурні діячі

  • отримають відкритий простір для мистецьких подій, виставок, концертів та культурних проєктів.


6. Туристи та гості Бойківщини

  • отримають нову культурну локацію на туристичній карті Карпат;

  • через постать Зубрицького зможуть відкривати історію та культуру Бойківщини.


7. Українська діаспора та міжнародна спільнота

  • отримають можливість знайомитися з маловідомою сторінкою української культурної та інтелектуальної історії;

  • зможуть підтримувати збереження української спадщини та локальних громад.

Виконавці

Парафія Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ с. Мшанець

Партнери

Український культурний фонд, Стрілківська територіальна громада, ГО «Магура», Патріарша фундація «Мудра справа».

Про проєкт:

Парк із пам’ятником у Мшанці стане локацією для проведення майбутніх фестивалів та мистецьких заходів, екскурсій для туристів, відкритих лекцій та згуртування громади. Це інвестиція в інфраструктуру пам’яті, яка працюватиме на економіку регіону десятиліттями. Його встановлення в селі підкреслить децентралізацію культури: великі українці народжувалися і творили не лише в мегаполісах, а й у таких місцях, як Мшанець. Це ламає стереотип про меншовартість села і надихає сучасну молодь.

Це також стане першим модерновим пам’ятником священнику в Україні, що є особливо символічним відносно постаті о. Михайла Зубрицького та його діяльности.


Автор проєкту — скульптор Олексій Коношенко, член Національної спілки художників України. Його робота перемогла у відкритому конкурсі на пам’ятник о. Михайлу Зубрицькому. Основою композиції є п’ятиметрове вертикальне коло зі світлого штучного каменю, у центрі якого — наскрізний силует священника, крізь який людина зможе пройти, «ввійшовши» таким чином в епоху, в якій жив і творив отець.

Від силуету розходяться концентричні рельєфні хвилі — наче кола на воді після падіння каменя. Це головна метафора пам’ятника: життя однієї людини може започаткувати зміни, які продовжують поширюватися через століття і покоління.

Перед монументом буде облаштований відкритий амфітеатр для:

  • лекцій і наукових читань;

  • духовних зустрічей;

  • культурних та мистецьких подій;

  • громадських обговорень і зустрічей;

  • концертів і фестивалів;

  • екскурсій та освітніх програм.

Це також є символічним відображенням діяльности пароха, який понад сто років тому у «глухому» карпатському селі збирав народні віча, на які з’їжджалося по 500 і більше делегатів від довколишніх бойківських сіл.

Таким чином пам’ятник стане не лише об’єктом споглядання, а живим громадським простором, який продовжуватиме просвітницьку місію самого о. Зубрицького.

Встановлення пам’ятника з парком є частиною комплексного проєкту «Код Зубрицького: 170 років архітектору української Бойківщини», який реалізовується за підтримки УКФ та передбачає дослідження «білих плям» у життєписі о. Михайла Зубрицького, створення документального фільму з англомовним дубляжем, пересувної виставки у стилі «нано-архаїка», яка експонуватиметься у 6 місцях, і мистецького фестивалю «В гості до Бойків: код Зубрицького», який відбудеться 31 жовтня 2026 року у с. Мшанець.

Про постать о. Михайла Зубрицького

Отець Михайло Зубрицький (1856–1919) — батько української етнографії, засновник галузей «усна історія» і, частково, «мікроісторія», громадський і культурний діяч, просвітитель, реформатор, дійсний члент НТШ, публіцист, священник УГКЦ, парох села Мшанець (нині — Стрілківська громада). Це постать, яку совєтський союз викреслив з історії України та зробив все від нього залежне, щоб випалити будь-яку згадку про нього.


Він першим зробив селян — невидиму маргінальну верству — суб’єктом серйозного комплексного наукового дослідження (культурного, історичного, економічного та соціального). Це співмірно з революцією Тараса Шевченка, який зробив українського селянина не просто головним героєм літературного твору, але суб’єктом історії та носієм національної ідентичности.

Завдяки йому с. Мшанець — найдослідженіше бойківське село у світі. Професор Гарвардського університету (США) Франк Е. Сисин викладав студентам історію модернізму на прикладі трьох місцевостей: Парижа, Відня і Мшанця.

Саме о. Зубрицького можна по праву вважати архітектором тієї української Бойківщини, якою ми її сьогодні знаємо. За часи його служіння у цьому гірському регіоні, який тогочасна австро-угорська імперська влада разом з місцевими польськими чиновниками усвідомлено зберігала на найнижчому рівні освіти і культури та з найвідсталішою в Європі системою господарства, здійснилося декілька повноцінних (р)еволюцій:

  • Читацька: відкрив перші читальні «Просвіти» в регіоні, привчив селян до читання книг і преси, привив їм цікавість до освіти, перший закликав давати освіту сільським дівчатам. Мшанець став унікальним галицьким селом, з якого вийшла найбільша кількість світської інтелігенції та сотні учасників національно-визвольних змагань ХХ ст.

  • Мовна: послідовно боровся за рівноправність і державний статус для української мови в Австро-Угорщині. Наприкінці ХІХ ст. Мшанець став першим селом, що прийняло українську як мову спілкування із владою повіту. Був промоутером сучасної фонетичної української абетки.

  • Економічна: заснував перше соціальне кооперативне підприємництво на Бойківщині — «Руську спілкову крамницю», вчив селян новим ремеслам, створив позичкову касу, боровся з лихварством.

  • Тверезости: безкомпромісно боровся з пропінацією, (анти)культурними сільськими традиціями, популяризував братства тверезості, майже повністю витверезив паррафію, суттєво підвищивши добробут селян.

  • Націєтворча: першим подолав «китайський мур» між українською інтелігенцією та українськими селянами, які не визначали себе як єдину політичну націю. Перетворив «темну масу» на свідомих українців. Послідовно критикував москвофільство, розвінчував їхні міфи про російську імперію. Обґрунтовано заперечував «історичні права» польської еліти на ці землі, «вищість» польської культури, сміливо викривав зловживання в Австро-Угорщині. Твердо стояв на позиціях української самостійности та самодостатности.

Совєтський режим не просто знищив спадщину о. Зубрицького, але цілеспрямовано стирав саму пам’ять про нього. Встановлення пам’ятника у Мшанці — це акт просторової деколонізації, фізичне повернення фундатора української Бойківщини у рідний ландшафт, візуальний доказ того, що наша пам’ять сильніша за московські репресії.

Непримітна могила о. Михайла знаходиться у невідповідному для масштабу цієї постаті місці: на проході між дзвіницею і костелом у с. Береги Долішні (Польща). Це принижує національну гідність України, тому необхідно розпочати міжнародні переговори щодо його перепоховання у Мшанці. Поки триває складний переговорний процес, Україна зобов’язана створити відповідне символічне місце його вшанування — національний кенотаф, що відновить гідність держави у ставленні до своїх героїв.