Часті питання

Загальні питання діяльності благодійної організації

Правове регулювання діяльності благодійних організацій: Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Благодійна організація — юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом, як основну мету її діяльності.

Сфери благодійної діяльності:

1. освіта;
2. охорона здоров’я;
3. екологія, охорона довкілля та захист тварин;
4. запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;
5. опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;
6. соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;
7. культура та мистецтво, охорона культурної спадщини;
8. наука і наукові дослідження;
9. спорт і фізична культура;
10. права людини і громадянина та основоположні свободи;
11. розвиток територіальних громад;
12. розвиток міжнародної співпраці України;
13. стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України;
14. сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на покращення соціально-економічного становища в Україні;
15. сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

Види благодійних організацій:

1. Благодійне товариство — благодійна організація, яка створена не менше ніж двома засновниками та діє на підставі статуту. Вищим органом управління є загальні збори учасників. Установчим документом благодійного товариства є статут.
   
   
2. Благодійна установа — благодійна організація, установчий акт якої визначає активи, які один або кілька засновників передають для досягнення цілей благодійної діяльності за рахунок таких активів та/або доходів від таких активів. Установчий акт благодійної установи може міститися в заповіті. Засновник або засновники благодійної установи не беруть участі в управлінні благодійною установою. Благодійна установа діє на підставі установчого акта. Вищим органом управління благодійних установ є наглядова рада. Установчим документом благодійної установи є установчий акт.
   
   
3. Благодійний фонд — благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов’язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками. Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками. Вищим органом управління є загальні збори учасників. Установчим документом благодійного фонду є статут.
   

Активи (доходи) благодійних організацій

Благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.

Господарська діяльність благодійних організацій

Благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню їх статутних цілей.

Адміністративні витрати благодійних організацій

Розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році.

Цільовий фонд, призначений для використання в некомерційних цілях.

Витрати, пов’язані з управлінням благодійними ендавментами, включаються до адміністративних витрат благодійної організації, якщо інше не встановлено законом або правочином між благодійною організацією та благодійником. Ендавмент — сума коштів або цінних паперів, які вносяться благодійником у банк або небанківську фінансову установу, завдяки чому набувач благодійної допомоги отримує право на використання процентів або дивідендів, нарахованих на суму такого ендавменту. При цьому такий набувач не має права витрачати або відчужувати основну суму такого ендавменту без згоди благодійника.

Етапи створення благодійних організацій

Етапи створення благодійних організацій:

1. Підготовка установчого документа та рішення засновників про створення благодійної організації;
2. Заповнення заяви про державну реєстрацію: персональних даних, реквізитів, обрання видів діяльності, обрання системи оподаткування (статусу неприбутковості);
3. Подача документів до державного реєстратора за місцем знаходження благодійної організації;
4. Отримання виписки про державну реєстрацію благодійної організації;
5. Отримання в податковій службі витягу з реєстру платників єдиного податку і/або ПДВ (в разі якщо благодійна організація є платником цих податків) і/або витягу з реєстру неприбуткових організацій;
6. Відкриття банківського рахунку;
7. Виготовлення печатки (за бажанням);
8. Виготовлення електронних ключів (через спеціалізовані сертифікаційні центри);
9. Замовлення спеціального програмного забезпечення в разі потреби (наприклад, програми МЕДОК, тощо).

Особливості оподаткування благодійних організацій

Благодійна організація при наявності статусу неприбутковості не є платником податку на прибуток підприємств.

Податок на додану вартість (ПДВ)

Положення п. 133.4 ПКУ не містять заперечень щодо перебування благодійної організації в Реєстрі платників ПДВ. Якщо благодійна організація має (п. 181.1 ПКУ) або бажає (п. 182.1 ПКУ) зареєструватися платником ПДВ, це не впливає на статус неприбутковості. Надання благодійної допомоги звільняється від оподаткування податком на додану вартість (ст.197.1.15 ПКУ).

В окремих випадках у благодійної організації можуть виникнути зобов’язання щодо сплати ПДВ, а саме: це можуть бути операції з постачання товарів, не пов’язані із завданнями та цілями, задля досягнення яких створювалася благодійна організація. У цьому разі благодійна організація стає платником ПДВ у разі, якщо дохід за останніх 12 календарних місяців перевищить 1 млн. грн. (без урахування ПДВ) (ст. 181 ПКУ)

Єдиний податок

Статус неприбуткової організації виключає можливість реєструватися платником єдиного податку, тож якщо благодійна організація має статус неприбутковості, то не може сплачувати ЄП.

Акцизний податок, екологічний податок, рентна плата

Формально благодійні організації не звільнені від цих податків. Проте, ці податки виникають лише при здійсненні певних операцій або певної діяльності — реалізація підакцизних товарів, здійснення шкідливих викидів, користування надрами, радіочастотним ресурсом, природними ресурсами, тощо. Як правило, благодійні організації не здійснюють такої діяльності, тож і зі сплатою цих податків вони на практиці не стикаються.

Мито сплачується благодійною організацією на загальних підставах, якщо вони здійснюють експортні чи імпортні операції. Благодійні організації можуть здійснювати ЗЕД на загальних підставах.

Податок на майно благодійні організації сплачують в разі наявності майна — об’єкта оподаткування. Правила справляння податку на майно визначені розділом XII ПКУ. Відповідно до ст. 265 ПКУ податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Деякі благодійні організації можуть не сплачувати податок на нерухомість (пп. 266.2.2 ПКУ), зокрема підпункти «з», «и», «ї», «й»), якщо благодійна організація має нерухомість, що не є об’єктом оподаткувкання, вона не сплачуватиме за неї податок. Відповідно до пп. 266.4.2 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад можуть встановлювати пільги щодо об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності, зокрема, благодійних організацій та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої статутами (положеннями) таких організацій.

Транспортний податок

Пільг зі сплати транспортного податку для благодійних організацій не передбачено. Для власників легкового автотранспорту з об’ємом двигунів, що перевищує 3000 см3, існує необхідність сплатити транспортний податок. Виняток становлять автомобілі, термін корисного використання яких перевищує п’ять років. Якщо благодійна організація матиме у власності такий автомобіль, що є об’єктом оподаткування, то транспортний податок декларується і сплачується на загальних підставах. Немає обмежень для благодійних організацій у тому, щоб володіти автомобілями будь-якої вартості.

Плата за землю або орендна плата справляється відповідно до ст. 269–289 ПКУ. Пільги з плати за землю передбачені ст. 282 ПКУст, а земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню — у ст. 283 ПКУ.

Туристичний збір та збір за місця для паркування сплачуються благодійними організаціями на загальних підставах — за умови ведення відповідної діяльності.

Інші податки і збори

Благодійна допомога, надана фізичним особам (за винятком операцій, на які поширюється звільнення від ПДФО), підлягає оподаткуванню прибутковим податком. ПКУ встановлює ряд винятків, коли благодійні організації як платники і/або податкові агенти не сплачують ПДФО (наприклад пп. 165.1.54, пп. 170.7 ПКУ).

Отримання статусу неприбутковості для благодійної організації

Ознака неприбутковості благодійної організації — 0036.

Способи реєстрації статусу неприбуткової організації:

• Подання документів для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації. За результатами розгляду таких документів здійснюється внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У цьому випадку благодійні організації вважаються неприбутковими організаціями з дня їх державної реєстрації.
  
  
• Подання документів для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій вже існуючими благодійними організаціями. У цьому випадку благодійні організації вважаються неприбутковими організаціями з дня прийняття відповідного рішення податковими органами.

Неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

1. утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
   
   
2. установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ;
   
   
3. установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
   
   
4. внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (п. п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ).

Перелік необхідних документів для отримання статусу неприбутковості:

Для включення до Реєстру неприбуткова організація повинна подати до контролюючого органу:

1. реєстраційну заяву встановленої форми (якщо під час реєстрації, то заповнюється 8-ма сторінка заяви щодо державної реєстрації (форма 2))
   
   
2. засвідчені підписом керівника або представника такої організації та скріплені печаткою (за наявності) копії установчих документів неприбуткової організації.

Реєстраційна заява та копії зазначених документів можуть бути подані (надіслані) неприбутковою організацією в один із таких способів:

1. особисто керівником або представником неприбуткової організації (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та її повноважень) або уповноваженою на це особою;
   
   
2. поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення;
   
   
3. засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, якщо установчі документи оприлюднені на порталі електронних сервісів;
   
   
4. державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему оподаткування неприбуткової організації. Така заява передається в електронній формі в установленому порядку технічним адміністратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань до контролюючих органів разом з відомостями про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу згідно із Законом.

Порядок реєстрації неприбуткової організації

За результатами розгляду реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, або на підставі відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, податковий орган протягом трьох робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру, в разі якщо вона відповідає всім встановленим вимогам (умовам).

Загальні питання діяльності релігійних організацій

Правове регулювання діяльності релігійних організацій: Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Релігійні організації — організації, які утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру та діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Власність релігійних організацій

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і благодійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. У власності релігійних організацій може бути також майно, що знаходиться за межами України.

Релігійні організації мають право звертатися за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями і одержувати їх. Фінансові та майнові пожертвування, як і інші доходи релігійних організацій, не оподатковуються. Релігійні організації не мають права проводити примусове обкладання віруючих.

Релігійні організації мають право отримувати у постійне користування земельні ділянки виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Виробнича і господарська діяльність релігійних організацій

Релігійні організації мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні, тощо), які мають право юридичної особи.

Прибуток від виробничої діяльності та інші доходи підприємств релігійних організацій оподатковуються відповідно до чинного законодавства. Суми їх прибутку, які використовуються в добродійних цілях, не оподатковуються.

Будівництво культових та інших будівель релігійними організаціями здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством для об’єктів цивільного призначення.

Реставрація і ремонт культових будівель — пам’яток історії та культури здійснюються з додержанням установлених правил охорони і використання пам’яток історії та культури.

Особливості оподаткування релігійної організації

Податок на прибуток

Релігійні організації звільняються від сплати зазначеного податку за умови отримання статусу неприбутковості.

При відсутності статусу неприбутковості релігійні організації є платниками цього податку на загальних умовах.

Пільги в оподаткуванні релігійних організацій:

1. звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення (пп. 197.1.9 ПКУ); релігійні організації стають платником ПДВ у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій (крім операцій передбачених пп. 197.1.9 ПКУ) протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1 000 000 грн. (без урахування ПДВ));
   
   
2. не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність (пп. «и» п. 266.1 ПКУ);
   
   
3. не підлягають оподаткуванню земельним податком земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку (пп. 283.1.8 ПКУ). У разі передачі такої земельної ділянки в оренду зазначена пільга припиняється (ст.287.7 ПКУ).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Доходи неприбуткових релігійних організацій використовуються також для здійснення неприбуткової (добровільної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя (пп. 133.4.2 ПКУ).

Штатний розпис і класифікатор професій для релігійної організації

Штатний розпис

Роботодавець самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Штатний розпис складають загалом по підприємству (установі, організації) і затверджують щороку на кожен календарний рік до його початку, з урахуванням змін, унесених до штатного розпису в поточному році. Обмежень щодо внесення змін до штатного розпису немає. Форма штатного розпису затверджена виключно для підприємств, установ та організацій, які фінансуються з бюджету. Проте, її можна взяти за зразок і підприємствам (установам, організаціям) небюджетної сфери.

У штатному розписі вказують:

1. № з/п структурного підрозділу (в разі якщо в роботодавця є організаційна структура і розподіл на підрозділи);
2. назву посади та код відповідно до Класифікатора професій, у т. ч. щодо основних працівників, сумісників, а також щодо вакантних посад;
3. кількість штатних посад за кожною посадою окремо або за групою штатних одиниць;
4. посадовий оклад (тарифна ставку), надбавки й доплати (у тому разі, коли вони мають постійний характер);
5. фонд заробітної плати на місяць — з урахуванням суми посадового окладу (тарифної ставки) і надбавок та доплат для кожної посади чи групи штатних одиниць працівників за відповідною посадою.

Орієнтовний перелік штатних одиниць для релігійних організацій (церковні посади):

Особливості укладення строкових трудових договорів

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Умови, за яких можна укладати строковий трудовий договір:

1. якщо робота за своїм характером є такою, що не виконується постійно;
   
2. якщо у зв’язку з конкретними умовами виконання роботи трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Загалом робота має постійний характер, але у зв’язку з певними умовами, виникає необхідність в укладенні строкового трудового договору;
   
3. у випадку зацікавленості самого працівника в укладені строкового договору;
   
4. інші випадки, передбачені законодавством (наприклад, наукові (науково-педагогічні) працівники після призначення пенсії; іноземці, особи без громадянства працевлаштовуються на строк дії дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства; працівники, яких призначають, обирають на певний термін (народні депутати, судді та ін.)).

Способи визначення строку трудового договору

1. за погодженням сторін;
2. сторонами з урахуванням часу, необхідного для виконання певної роботи (або може бути обумовлений виконанням певного обсягу робіт);
3. законодавством (для певних категорій працівників);
4. у зв’язку із настанням певної події, наприклад: поверненням на роботу працівниці з відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; поверненням працівника, який звільнився з роботи у зв’язку з призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; повернення працівника, звільненого у зв’язку з обранням народним депутатом чи виборну посаду.

Встановлення випробувального терміну за строковим договором

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців.

Розірвання та припинення строкового трудового договору

1) Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 Кодексу Законів про працю. По закінченню строку трудовий договір підлягає припиненню за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

2) Закінчення строку трудового договору може бути підставою для його припинення (працівника звільняють за п. 2 ст. 36 КЗпП), окрім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не висунула вимоги про їх припинення. Тобто звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП можна в останній день строку трудового договору. Якщо ж наступного дня працівник вийшов на роботу (і це документально підтверджено), звільнити його на зазначеній підставі не можна, оскільки згідно із ч. 1 ст. 391 КЗпП у такому випадку дія строкового договору вважається подовженою на невизначений строк. У подальшому розірвати трудовий договір з ініціативи роботодавця можливо лише на загальних підставах, передбачених трудовим законодавством. Роботодавець має видати трудову книжку із записом про звільнення та розрахуватися останнього робочого дня.

Припинення трудового договору по закінченні його строку не потребує подання заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він погодився і на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який його було укладено. Роботодавець також не зобов’язаний повідомляти працівника про наступне звільнення.

Проте повинні бути певні дії зі сторони роботодавця спрямовані на припинення строкового трудового договору. Якщо наказу не буде і працівник у день, наступний за останнім днем дії строкового трудового договору, вийде на роботу, запрацюють положення ст. 39 КЗпП. і строковий трудовий договір автоматично буде продовжено на невизначений строк.

Видати такий наказ можна як в останній день дії строкового трудового договору, так і напередодні.

Відпустки працівників, які працюють за строковим трудовим договором (в тому числі, які залучені до проєктної діяльності)

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення строкового трудового договору.

У разі, якщо тривалість строкового трудового договору менша за 1 рік, то відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.

Право працівника на щорічні основну відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві.

У разі надання працівникові відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи її тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Використання найманої праці на підставі цивільно-правових договорів

Найману працю можна використовувати на підставі цивільно-правових договорів. Часто вживають поняття «договір цпх», тобто договір цивільно-правового характеру. Порядок укладення таких договорів регулюється Цивільним кодексом України. Це — договори підряду, договори про надання послуг.

За договором підряду сторони рівноправні і замовник не зобов’язаний забезпечувати належні та безпечні умови праці (гл. 61 та 63 ЦКУ). За цивільно-правовим договором працівник самостійно організовує процес роботи, сам виконує її та відповідає за неї. Працівник за договором такого характеру є незахищеним та позбавлений соціальних гарантій. Договір підряду припиняється у зв’язку з виконанням обумовленої при його укладенні роботи, про що складається акт завдання-приймання, який підписується обома сторонами.

Відпустки працівників, які працюють за строковим трудовим договором (у тому числі тих, які залучені до проєктної діяльності)

Працівники, які залучені до проєктної діяльності і працюють за строковим трудовим договором, мають право на відпустки, передбачені чинним законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення строкового трудового договору.

У разі, якщо тривалість строкового трудового договору менша за 1 рік, то відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.

Право працівника на щорічну основну відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи її тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Працівники, які працюють залучені до проєктної діяльності і працюють за строковим трудовим договором, мають право на інші види відпусток, а саме: соціальну відпустку, відпустку без збереження заробітної плати.

Залучення волонтерів для реалізації благодійних проєктів

1. Які підприємства можуть залучати волонтерів до роботи?

Залучати волонтерів до своєї діяльності можуть організації та установи, що не є прибутковими.

2. Які є види волонтерських договорів?

• Договір про провадження волонтерської діяльності;
• Договір про надання волонтерської допомоги.

Договір про провадження волонтерської діяльності — це договір, де одна сторона — волонтер зобов’язується за завданням другої сторони особисто та безоплатно надавати волонтерську допомогу її отримувачам протягом вказаного у договорі строку, а зазначена організація зобов’язується забезпечити волонтеру всі умови для здійснення такої діяльності.

Договір про надання волонтерської допомоги — це договір між неприбутковою організацією чи представництвом та безпосередньо отримувачем такої допомоги.

Таким чином, обидва договори укладаються неприбутковою організацією окремо.

3. Що важливо знати про Договір про провадження волонтерської діяльності?

Договір про провадження волонтерської діяльності переважно укладається в письмовій формі.

Договір про провадження волонтерської діяльності обов’язково укладається за таких умов:

• якщо волонтер є особою віком від 14 до 18 років, за бажанням волонтера або його представника
• у разі відшкодування витрат, пов’язаних із наданням волонтерської допомоги.

Договір про провадження волонтерської діяльності має містити:

• опис волонтерської діяльності (основне завдання);
• період провадження волонтерської діяльності;
• права та обов’язки сторін;
• відповідальність за заподіяння збитків;
• умови розірвання договору;
• умови та порядок відшкодування витрат, пов’язаних із наданням такої допомоги.

4. Що важливо знати про Договір про надання волонтерської допомоги?

Договір про надання волонтерської допомоги в обов’язковому порядку укладається за бажанням отримувача волонтерської допомоги.

Договір про надання волонтерської допомоги містить такі основні розділи:

• опис волонтерської допомоги (завдання та задачі, що виконуються);
• період провадження волонтерської допомоги;
• права та обов’язки сторін;
• відповідальність за заподіяння збитків.

5. Чи відшкодовуються волонтерам витрати на провадження волонтерської діяльності, які саме витрати?

Згідно Статті 11. Закону України «Про волонтерську діяльність» волонтеру можуть бути відшкодовані наступні статті витрат, за умови, що вони підтверджені документами:

• витрати на проїзд, у тому числі і на перевезення багажу до місця здійснення волонтерськоı̈ діяльності;
• витрати на отримання візи;
• витрати на харчування, коли волонтерська діяльність триває більше 4 годин на добу;
• витрати на проживання у разі відрядження волонтера до іншого населеного пункту, коли волонтерська діяльність триватиме більше 8 годин;
• витрати на послуги зв’язку (телефон, поштові витрати), безпосередньо пов’язані із здійсненням волонтерськоı̈ діяльності;
• витрати на проведення медичного огляду, вакцинаціı̈ та інших заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням допомоги.

6. Особливості відшкодування витрат на відрядження волонтерів

Волонтерам для провадження волонтерської діяльності можуть бути відшкодовані витрати на відрядження на території України та за кордон у межах бюджетних норм відшкодування витрат на відрядження.

Такі витрати не є об’єктом оподаткування ПДФО лише за наявності підтверджуючих документів, що визначають вартість цих витрат.

7. Особливості відшкодування витрат на харчування волонтерів

Сума відшкодування витрат на харчування волонтерів у межах території України — 300 грн. на добу на одну особу, за кордон — відповідно до затверджених норм згідно Постанови N 98 від 02.02.2011 р.

8. Особливості відшкодування витрат на проживання волонтерів

Відшкодування витрат на проживання здійснюється на основі рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання. Сума такого відшкодування становить: у межах території України — 900 грн./добу, за кордон — відповідно до затверджених норм згідно Постанови N 98 від 02.02.2011 р.

9. Чи є створено перелік/реєстр волонтерів на державному рівні?

Так, на сьогодні таким є «Реєстр волонтерів АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації» (назва була змінена у 2022 році).

10. За яких умов доходи волонтерів звільняються від оподаткування (18 % ПДФО та 1,5 % ВЗ)?

• якщо фізична особа — волонтер зареєстрована в Реєстрі волонтерів АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації;
• якщо такі доходи, отримані волонтером на рахунок у банку, який було вказано при реєстрації;
• використані на цілі, встановлені ПКУ;
• підтверджене цільове використання таких доходів.

11. Що важливо знати про Реєстр волонтерів?

ДПС створює та адмініструє Реєстр в електронній формі та щодекади оприлюднює його на офіційному вебпорталі ДПС — tax.gov.ua. Відповідно реєстрація в цьому Реєстрі відбувається за місцем проживання волонтера.

Для включення до Реєстру фізична особа — благодійник подає до органу ДПС Заяву про включення / внесення змін до Реєстру. Виключення з цього реєстру відбувається аналогічно, на підставі заяви.

Заява може бути подана особисто, поштою або через уповноважену особу за наявності підтвердного документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що засвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої нотаріально, на проведення відповідних дій (після пред’явлення повертається) та її копії.

У заяві зазначається дата початку здійснення діяльності як волонтера, вказуються рахунки, що призначені для здійснення благодійної діяльності та були відкриті на ім’я фізичної особи — благодійника.

Протягом одного робочого дня, що настає за днем отримання заяви, орган ДПС повідомляє фізичну особу — благодійника про результати розгляду заяви.

Особливості електронного документообігу неприбуткових організацій

Для неприбуткових організацій діють загальні правила і вимоги електронного документообігу, як і для будь-яких інших підприємств, установ, організацій.

Електронний документообіг — це сукупність інформації, яка створюється та циркулює в організації чи надходить ззовні або створюється для надання за межі організації.

Електронний документообіг включає зовнішні та внутрішні документи. Він передбачає створення електронних документів — документів, інформацію в яких зафіксовано у вигляді електронних даних. Тобто, ключовою ознакою електронного документообігу є створення електронних документів замість паперових з метою накопичення, надання інформації, а також її обміну.

Етапи роботи з електронним документообігом передбачають такі дії з документами:

1. створення;

2. оброблення;

3. відправлення / передавання;

4. одержання / підтвердження факту одержання (при потребі);

5. використання;

6. зберігання;

7. знищення.

Створення шаблонів документів в електронному вигляді економить час для нових документів та знижує ризики помилок; електронний обмін документами відбувається швидко, без витрат на папір, друк, кур’єрів; автоматичний пошук за будь-яким запитом прискорює роботу та безпосередньо впливає на продуктивність праці.

Для організації перехід на електронний документообіг означає переведення всіх документопотоків в цифрову електронну форму та автоматизацію обробки документів. Організація має право самостійно розробляти порядок електронного документообігу та обирати програмне забезпечення для його функціонування. Єдиною обов’язковою умовою є дотримання норм чинного законодавства в сфері електронного документообігу.

Зокрема, законодавством регулюються такі моменти:

• реквізити електронного документу;
• кваліфікований електронний підпис;
• виправлення помилок в електронній звітності до контролюючих органів.

Щоб почати користуватися електронним документообігом, необхідно зробити такі дії:

1. розробити та ввести в дію спеціальний документ — інструкцію про електронні документи та електронне діловодство. У ньому обов’язково зафіксувати найменування електронних документів, електронних облікових документів, архівних електронних документів;
   
   

2. необхідно отримати кваліфікований електронний підпис, який надає юридичної сили електронним документам. Зроблений в Акредитованому центрі сертифікації ключів ЕЦП він є універсальним інструментом та може використовуватись для підпису документів у будь-якому сервісі документообігу. Такий цифровий підпис ви можете отримати і в Приватбанку, Ощадбанку, та інших акредитованих центрах;
   
   

3. обрати та впровадити сервіс з електронного документообігу. Провести навчання співробітників;
   
   

4. повідомити контрагентів та партнерів про перехід на електронний документообіг, укласти з ними договори про згоду щодо електронних договорів та інших документів та використання електронного підпису;
   
   

5. закріпити перехід на електронний документообіг наказом по підприємству з певної дати.

Порядок роботи з електронним документом (наприклад, договором) передбачає:

1. створення електронного документу (найчастіше з використанням шаблону певного формату, що значно економить час);

2. підпис електронного документа за допомогою обраного сервісу (в режимі онлайн за допомогою спеціального ключа з відміткою часу);

3. відсилка електронного документа контрагенту (з відміткою про відправлення);

4. отримання документа від контрагента з підписом.

Обмін електронними документами між контрагентами і партнерами можливий виключно за умов технічної сумісності електронних документів, тобто, за умови використання однакового сервісу документообігу.

Для вирішення цієї проблеми створено спеціальну стандартизовану платформу для обміну електронними документами ПТАХ. Ця платформа відкрита для всіх розробників та користувачів і дозволяє інтегрувати надіслані дані в електронні системи компаній за умови підключення і використання платформи.

Для більшої зручності, перед впровадженням електронного документообігу краще запитати контрагентів чим вони користуються та обрати найбільш популярний серед них сервіс. Для решти ж можна використовувати ПТАХ.

Обмінюватись документами з державою значно простіше. Багато сервісів надають можливість відправити звіт до податкової служби. Якщо такої функції у вашому сервісі не передбачено, це можна зробити на сайті cabinet.sfs.gov.ua, маючи лише ЕЦП. На сайтах інших державних установ теж можна замовити електронний документ. Наприклад, запит до ЄДР здійснюється на порталі minjust.gov.ua, а до інших державних органів на сайті kmu.gov.ua.

Сервіси електронного документообігу

Ринок програмних продуктів України пропонує різноманітні програмні рішення для організацій щодо впровадження або вдосконалення електронного документообігу — як внутрішнього, так і зовнішнього. Існують безкоштовні сервіси, створені з урахуванням всіх вимог українського законодавства.

До таких належить Paperless — сервіс для компаній та підприємців для обміну документами між собою в електронній формі. Почати користуватися ним просто: достатньо створити особистий кабінет та електронний цифровий підпис. Користуючись сервісом Paperless, юридична особа отримує можливості обмінюватися з контрагентами бухгалтерськими та юридичними документами, а саме: договорами, рахунками, актами виконаних робіт, видатковими накладними, тощо.

Серед платних сервісів найбільш популярними в Україні є сервіси електронного документообігу М. E. Doc (від компанії Укрзвіт), ВЧАСНО, Document. Online, Арт-Офіс, Comarch EDI, FlyDoc та ще близько 10 продуктів.

Як правило, всі сервіси доступні цілодобово без вихідних, тобто, в будь-який час. Також вони підтримують достатній рівень безпеки щодо конфіденційності та збереження даних, можуть надати кваліфіковану технічну підтримку. Деякі пропонують можливість розширити функціонал сервісу під індивідуальні потреби клієнта.

Сервіс ВЧАСНО пропонує перевести в електронний вигляд наступні документи:

1. договори, додаткові угоди;
2. рахунки та акти наданих послуг;
3. видаткові накладні;
4. товарно-транспортні накладні;
5. довіреності;
6. офіційні листи;
7. документи внутрішнього документообігу.

Щоб почати роботу с сервісом ВЧАСНО потрібен доступ до інтернету та електронний цифровий підпис. Далі розробник пропонує зробити декілька кроків:

1. зареєструватися в сервісі та зареєструвати співробітників;

2. ознайомитися з правилами користування та ознайомити з ними співробітників;

3. проінформувати партнерів та контрагентів про перехід на електронний документообіг;

4. підписувати та надсилати документи контрагентам.

Сервіс Document. Online підтримує роботу з усіма Акредитованими Центрами Сертифікації Ключів України та позиціонується як єдина платформа для внутрішнього та зовнішнього документообороту. Користуватися ним можна з будь-яких девайсів — стаціонарних та мобільних пристроїв з усіх куточків світу. Сервіс Document. Online сумісний з будь-якою операційною системою, встановленою на девайсі користувача.

Система Document. Online дозволяє завантажувати та створювати електронні документи з готових шаблонів. Крім цього, існує можливість переглядати завантажені створені та підписані документи з відображенням інформації про підписанта.

Також є функціонал з обміну документами та налаштування маршрутів для документації, що дозволяє реалізувати бізнес-процес погодження та підпису документа як всередині підприємства, так і з контрагентами, ще — повідомити інших працівників про погодження та підписання.

Document. Online пропонує також систему контролю електронного документообігу: зміну статусу документу після виконання дій, сповіщення про закінчення маршруту документу тощо.

Передбачена інтеграція з 1 С та іншими популярними обліковими системами.

Недоліки електронних сервісів:

1. небажання співробітників переходити на нові технології;

2. додаткові фінансові витрати, витрати часу на впровадження та адаптацію;

3. питання безпеки (віруси, тощо);

4. неможливість працювати з усіма контрагентами в електронному середовищі через те, що вони ще не перейшли на електронний документообіг.

Оподаткування нецільової благодійної допомоги

Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» не містить розподілу благодійної допомоги на цільову та нецільову. Натомість, такий розподіл передбачається Податковим кодексом України з метою визначення особливостей оподаткування.

У розумінні податкового законодавства (пп.170.7.1 ПКУ) цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Оподаткування нецільової благодійної допомоги

Не підлягає оподаткуванню нецільова благодійна допомога в наступних випадках:

1. Якщо сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
   
   Сума перевищення нецільової благодійної допомоги над зазначеним розміром, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи і підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військовим збором — 1,5 %.
   
   
2. Якщо нецільова благодійна допомога надається платнику податку, який постраждав внаслідок:

• екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених згідно з Конституцією України зонами надзвичайної екологічної ситуації, — у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України;
  
  
• стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, які завдали шкоди або створюють загрозу здоров’ю громадян, навколишньому природному середовищу, викликали або можуть викликати людські жертви чи втрату власності громадян, у зв’язку з якими рішення про залучення (надання) благодійної допомоги було прийнято відповідно Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування, у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування відповідно;
  
  
• збройної агресії Російської Федерації у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки благодійних організацій, Товариства Червоного Хреста України, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Порядок підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою невключення до оподатковуваного доходу фізичних осіб — платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, визначається Кабінетом Міністрів України.

До прийняття Кабінетом Міністрів України порядку підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою невключення до оподатковуваного доходу фізичних осіб — платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, статус таких осіб визначається самостійно надавачами цільової або нецільової благодійної допомоги.

Благодійник — юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності.

Оподаткування цільової благодійної допомоги

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається і не оподатковується благодійна, у тому числі гуманітарна допомога, яка надходить на його користь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) у наступних випадках:

1. Якщо цільова благодійна допомога надається платнику податку, який постраждав внаслідок:

• екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених згідно з Конституцією України зонами надзвичайної екологічної ситуації, — у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України;
  
  
• стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, які завдали шкоди або створюють загрозу здоров’ю громадян, навколишньому природному середовищу, викликали або можуть викликати людські жертви чи втрату власності громадян, у зв’язку з якими рішення про залучення (надання) благодійної допомоги було прийнято відповідно Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування, у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування відповідно;
  
  
• збройної агресії Російської Федерації у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки благодійних організацій, Товариства Червоного Хреста України, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Порядок підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою невключення до оподатковуваного доходу фізичних осіб — платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, визначається Кабінетом Міністрів України.

До прийняття Кабінетом Міністрів України порядку підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою невключення до оподатковуваного доходу фізичних осіб — платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, статус таких осіб визначається самостійно надавачами цільової або нецільової благодійної допомоги.

2. Якщо цільова благодійна допомога, що надається резидентами — юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості):

а) закладу охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю або дитини, в якої хоча б один із батьків є особою з інвалідністю; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування осіб з інвалідністю) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов’язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапію, не пов’язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції зі зміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

протезно-ортопедичним підприємствам, реабілітаційним установам для компенсації вартості платних реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації, наданих платнику податку, визнаному в установленому порядку особою з інвалідністю, або його дитині з інвалідністю, у розмірах, що не перекриваються виплатами з бюджетів і фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

б) будинку маляти, будинку дитини, будинку-інтернату, школі-інтернату (у тому числі спеціальній, санаторній або для сиріт), дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, школі соціальної реабілітації, притулку для неповнолітніх; приймальнику-розподільнику для дітей органу Національної поліції України для розподілу благодійної допомоги між особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку та перебувають у цих закладах;

в) державному або комунальному закладу чи благодійній організації, у тому числі Товариству Червоного Хреста України, що надають послуги особам, які не мають житла, з харчування та облаштування на нічліг;

г) пенітенціарному закладу для поліпшення умов утримання, харчування чи медичного обслуговування осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах чи місцях позбавлення волі, або безпосередньо таким особам;

ґ) будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю та їх відділенням, пансіонату для ветеранів війни і праці, геріатричному пансіонату для поліпшення умов їх утримання, харчування, медичного обслуговування, соціальної реабілітації, реабілітаційному центру, територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центрам обліку і закладам соціального захисту для бездомних осіб, центрам соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, санаторіям для ветеранів та осіб з інвалідністю, які утримуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, для розподілу благодійної допомоги між особами, які перебувають у таких закладах;

д) платнику податку, який проводить наукове дослідження або розробку, для відшкодування вартості обладнання, матеріалів, інших витрат (крім виплат заробітної плати, додаткових благ, інших витрат для особистих потреб) за умови, якщо результати таких досліджень чи розробок оприлюднюються та не можуть бути предметом патентування чи інших обмежень в оприлюдненні чи безоплатному поширенні об’єктів права інтелектуальної (промислової) власності, отриманих у результаті таких досліджень або розробок, а також якщо отримання такої допомоги не буде передумовою для виникнення будь-яких договірних зобов’язань між благодійником або третьою особою та набувачем благодійної допомоги у майбутньому, крім обов’язків з цільового використання такої благодійної допомоги;

е) аматорській спортивній організації, клубу для компенсації витрат з придбання або оренди спортивного знаряддя та інвентаря, користування спортивними майданчиками, приміщеннями чи спорудами для проведення тренувань, забезпечення участі спортсмена-аматора у спортивних змаганнях, придбання спортивної форми та харчування під час таких змагань.

Термін «аматорська спортивна організація, клуб» означає громадську організацію, діяльність якої не спрямована на отримання доходу.

Термін «спортсмен-аматор» означає особу, чия спортивна діяльність не спрямована на отримання доходу, за винятком отримання нагород чи винагород від імені держави, органів місцевого самоврядування або громадських організацій як України, так і інших держав у вигляді медалей, грамот, пам’ятних призів у негрошовій формі, а також як сума відшкодування витрат, пов’язаних з відрядженням такого спортсмена-аматора до місця проведення змагання, у межах встановлених законодавством норм для відрядження працівника;

є) навчальному закладу у вигляді плати за навчання або за надання додаткових послуг з навчання особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю або дитини, в якої хоча б один із батьків є особою з інвалідністю; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав;

ж) платнику податків, визнаному в установленому порядку особою з інвалідністю, законному представнику дитини з інвалідністю для виконання зобов’язань держави згідно із законодавством України по забезпеченню технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, автомобілем за рахунок бюджетних коштів (за умови зняття особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю з обліку на забезпечення такими засобами, виробами, автомобілем за рахунок бюджетних коштів). Категорії осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, перелік технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, марок автомобілів, зазначених у цьому підпункті, затверджуються законодавством.

3. Якщо цільова благодійна допомога надається:

а) у будь-якій сумі (вартості) для закупівлі або у вигляді спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення чи інших товарів (робіт, послуг) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, чи для оплати (компенсації) вартості лікарських засобів, донорських компонентів, виробів медичного призначення, технічних та інших засобів реабілітації, платних послуг з лікування, забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послуг медичної реабілітації, санаторно-курортного оздоровлення:

• для платників податку — учасників бойових дій — військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, поліцейських та працівників Національної поліції України, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; працівників підприємств, установ, організацій, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій, які під час участі в антитерористичній операції, участі в забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
  
  
• отриманої благодійниками — фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в порядку, визначеному Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», для надання благодійної допомоги безпосередньо таким особам або через Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, Національну поліцію України, Управління державної охорони України, Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, через органи управління інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх з’єднання, військові частини, підрозділи, установи або організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, у розмірі, фактично використаному на такі цілі, та на відшкодування документально підтверджених витрат таких благодійників, пов’язаних із наданням зазначеної благодійної допомоги.
  

б) платникам податку, як допомога на лікування та медичне обслуговування (обстеження, діагностику), у тому числі для оплати (компенсації) вартості лікарських засобів, донорських компонентів, виробів медичного призначення, технічних та інших засобів реабілітації, платних послуг з лікування, забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послуг медичної реабілітації, санаторно-курортного оздоровлення, для:

• учасників масових акцій громадського протесту в Україні, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я під час участі в цих акціях у період з 21 листопада 2013 року до 28 лютого 2014 року, а також 2 травня 2014 року в місті Одесі, або на користь членів сімей таких учасників, які загинули чи померли внаслідок отриманих у цей період поранень, контузії чи іншого ушкодження здоров’я або визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
  
  
• фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції у таких населених пунктах;
  
  
• фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
  
  
• працівників підприємств, установ, організацій, сил цивільного захисту, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій та у період здійснення бойових дій, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів їхніх сімей;
  
  
• фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, в яких проводяться (проводилися) бойові дії, та/або які вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах.
  

в) у сумі, що сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, — на відновлення втраченого майна, на житлові, соціальні і побутові потреби та на інші потреби згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, що виникли у платників податку, визначених підпунктами а) та б) цього пункту.

Підвидом цільової благодійної допомоги є благодійний грант — цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником. Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога. Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.

Інвентаризація на підприємстві. Загальні питання

Інвентаризація — це періодична перевірка наявності активів і зобов’язань, коштів, товарно-матеріальних цінностей, стану їхнього зберігання, правильності ведення складського господарства і реальності даних обліку.

Здійснення інвентаризації забезпечує керівник підприємства відповідно до законодавства та установчих документів, який створює необхідні умови для її проведення, визначає об’єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.

Мета проведення інвентаризації: забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Під час інвентаризації активів і зобов’язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Завдання проведення інвентаризації:

• виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов’язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;
• установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;
• виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;
• виявлення активів і зобов’язань, які не відповідають критеріям визнання.

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

• перед складанням річної фінансової звітності;
  
  
• у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника, вибуття з персоналу підприємства більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні;
  
  
• у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства;
  
  
• за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа;
  
  
• у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства;
  
  
• у разі припинення підприємства;
  
  
• у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу);
  
  
• в інших випадках, передбачених законодавством.

Інвентаризація активів та зобов’язань перед складанням річної фінансової звітності проводиться до дати балансу в період:

• трьох місяців для необоротних активів (крім незавершених капітальних інвестицій, об’єктів основних засобів, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством, зокрема автомобілів, морських і річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, тощо), запасів (крім незавершеного виробництва та напівфабрикатів, інших матеріальних цінностей, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством), поточних біологічних активів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, витрат і доходів майбутніх періодів, зобов’язань (крім невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування);
  
  
• двох місяців для незавершених капітальних інвестицій, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, фінансових інвестицій, грошових коштів, коштів цільового фінансування, зобов’язань у частині невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
  
  
• до тимчасового вибуття з підприємства об’єктів основних засобів, зокрема автомобілів, інших транспортних засобів, які відбудуть у тривалі рейси, інших матеріальних цінностей, які на дату інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством.

Види (складові) інвентаризації:

1. Інвентаризація основних засобів
2. Інвентаризація нематеріальних активів
3. Інвентаризація незавершених капітальних інвестицій
4. Інвентаризація запасів
5. Інвентаризація біологічних активів
6. Інвентаризація готівки, грошових коштів та їх еквівалентів, бланків документів суворої звітності
7. Інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей
8. Інвентаризація витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень та резервів

Порядок проведення інвентаризації

Для проведення інвентаризації в підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку в підприємства на договірних засадах) та досвідчених працівників Підприємства, які знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери, тощо).

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником Підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії підприємства (в разі її створення).

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також бухгалтерська служба (бухгалтер) Підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). Виявлені помилки у цінах, таксуванні та підрахунках повинні бути виправлені й завірені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) і матеріально відповідальних осіб.

На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.

Бухгалтерською службою (бухгалтером) складаються звіряльні відомості активів і зобов’язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Вартість лишків і нестач цінностей в звіряльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки в регістрах бухгалтерського обліку.

Результати інвентаризації

Результати інвентаризаціївідображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач у межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником Підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації.

Результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Загальні питання щодо можливості отримання доходу неприбутковою організацією

Неприбуткові організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку для досягнення їх статутних цілей.

При цьому заборонено розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

Неприбуткова організація може використовувати отримані доходи (прибутки) на фінансування видатків на утримання своєї неприбуткової організації, для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Неприбуткова організація, яка планує займатись господарською діяльністю, повинна внести до єдиного державного реєстру відомості, які саме види діяльності така організація буде здійснювати (це можна зробити або в момент створення неприбуткової організації, або шляхом внесення змін до відомостей про організацію, що містяться в єдиному державному реєстрі).

Крім того, в установчому документі неприбуткової організації бажано прописати можливість здійснення господарської діяльності з метою досягнення статутних цілей і що усі доходи, отримані від такої діяльності, використовуються на цілі, пов’язані зі статутною діяльністю.

У процесі здійснення господарської діяльності неприбутковою організацію слід мати на увазі, якщо протягом останніх 12 календарних місяців, дохід сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування ПДВ), така неприбуткова організація зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених Податковим кодексом України.

При цьому варто мати на увазі:

1. не є об’єктом оподаткування ПДВ:

• доходи від статутної діяльності (членські внески, благодійні внески, добровільні пожертви, цільова та нецільова фінансова допомога, грантові надходження, міжнародна технічна допомога та інші доходи, які не є постачанням товарів/послуг в розумінні ст.185, п.14.1.191, п. 14.1.185 ПКУ);
  
  
• пасивні доходи (проценти не банківські рахунки, дивіденди, роялті, страхові відшкодування).

2. є об’єктом оподаткування ПДВ:

• доходи від господарської та іншої діяльності (платні послуги, послуг з передачі майна в оренду, продажу товарів, майна, тощо)
• безоплатне надання товарів і послуг.

Особливості договору позички

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Істотними умовами договору позички нерухомого майна є:

• Предмет договору — об’єкт, що передається в позичку (будівля, приміщення, земельна ділянка); їх найменування, адреса розташування, площа (щодо земельної ділянки — кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
  
  
• Строк дії договору позички (якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею).

Форма договору позички:

• Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.
• Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Суть договору позички в безоплатному користуванні річчю.

При цьому користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування (наприклад, на поточний ремонт, оплату комунальних послуг, комунікацій та інші витрати за домовленістю сторін договору позички).

Незважаючи на безоплатність договору позички користувач несе певні зобов’язання, а саме:

• користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;
• користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;
• повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Передача приміщення у позичку за загальним правилом не тягне за собою виникнення податкових зобов’язань. Але звертаємо увагу на позицію податкових органів: користування об’єктом позички прирівнюється до оренди — позичкодавцеві визначається база оподаткування, виходячи з звичайних (ринкових) цін так, ніби приміщення передано в оренду.

Якщо площа приміщення велика і ринкові ціни за оренду в даному населеному пункті високі, то є ризик того, що за рік обсяг наданих послуг позичкодавцем може перевищити 1 млн. грн., що, в свою чергу, зумовлює обов’язок такого позичкодавця зареєструватися платником ПДВ і сплачувати його.

Доходи та витрати неприбуткової організації

Доходи та витрати в обліку визнаються за методом нарахування, незалежно від дати отримання чи витрачання грошей.

Джерела надходження (дохід) у неприбуткової організації:

• зовнішнє фінансування;
• отримання доходу від надання послуг, продажу товарів, відсотки за депозитами, продаж свого майна.

Неприбуткова організація може вести господарську діяльність, наприклад, надавати послуги або навіть продавати якусь продукцію, якщо у статуті це прописано. Але всі доходи від такої діяльності мають бути спрямовані на покриття витрат на досягнення цілей статутної діяльності.

Всі витрати повинні здійснюватися у межах статутної діяльності.

Витрати також можна згрупувати наступним чином:

• витрати на утримання неприбуткової організації: зарплата найманим співробітникам, витрати на відрядження, оплата послуг зв’язку/Інтернету, підписка періодичних видань, оренда приміщень та інші витрати, пов’язані з виконанням завдань НПО;
  
  
• витрати досягнення статутних цілей (благодійність, освіту тощо).

Щодо витрат на утримання неприбуткової організації, щоб уникнути неоднозначного трактування оплати таких витрат, потрібно мати правильно оформлені документи, що підтверджують необхідність їх проведення.

Залежно від виду організації можуть бути законодавчо описані додаткові обмеження. Наприклад, для благодійної організації — розмір адміністративних витрат на рік не може перевищувати 20 % їхнього річного доходу. Інакше витрати будуть визнані як нецільові, і як результат — втрата статусу неприбутковості.

Щодо витрат на виконання завдань, заради яких і створено неприбуткової організації, то тут аналогічно потрібно подбати про наявність документів, що підтверджують: договори, рахунки, акти, накладні, платіжки.

Врахування витрат неприбуткових організацій в Україні під час війни

У зв’язку з війною до податкового законодавства внесено зміни щодо витрат на благодійну допомогу. Відповідно до розділу ХХ «Перехідних положень» ПКУ, у період військового стану для неприбуткової організації не вважатиметься порушенням використання доходів, якщо перераховані гроші, передано майно або надані послуги на користь ЗСУ, Нацгвардії, СБУ, МВС, Теробороні, тощо.

Якщо неприбуткова організація відповідно до установчих документів має цілі, які не пов’язані з підтримкою держави, але зараз здійснює діяльність із забезпечення потреб держави у різних напрямках — оборона, ЖКГ, охорона здоров’я тощо, то податкові наслідки недотримання статутної діяльності у НПО не виникнуть.

Варто подбати про наявність документів:

• листа-клопотання від організації з проханням про допомогу, із зазначенням виду допомоги та її розміру, або лист-згоду організації про прийняття допомоги;
  
  
• наказу щодо НПО про надання благодійної допомоги;
  
  
• первинних документів: виписка банку (у разі перерахування грошей) або акт приймання-передачі майна, матеріальних цінностей із зазначенням дат та відповідальних осіб обох сторін.

Ризики для статусу неприбутковості

Щоб не втратити неприбутковий статус, неприбуткова організація має виконувати вимоги профільних законів та установчих документів, у тому числі:

• не розподіляти отримані доходи між учасниками чи працівниками (зарплата не вважається розподілом доходів) чи іншими особами;
  
  
• витрачати отримані доходи на цілі, відповідно до статутних документів.

Інтелектуальна власність та створення об’єктів інтелектуальної власності у неприбуткових організаціях

Що таке право інтелектуальної власності?

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності.

Що належить до об’єктів інтелектуальної власності?

До об’єктів права інтелектуальної власності (актуальних для благодійних організацій), зокрема, належать:

• літературні та художні твори;
• комп’ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних);
• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
• виконання;
• торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Кому належить права на твір, створений у процесі виконання трудових обов’язків?

Службовий твір. Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Виключне ж майнове право на службовий твір належить роботодавцю (тобто видавництву), якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. У цьому випадку автору (працівнику) виплачується авторська винагорода, розмір якої зазначається в трудовому договорі (або цпд).

Також важливим є належне документальне оформлення використання творів іншими суб’єктами. У таких випадках потрібно укладати авторські договори про передачу прав на використання твору.

Неприбуткова організація планує займатися видавничою діяльністю, чи потрібно отримувати окремий дозвіл?

Видавнича діяльність. Неприбуткові організації можуть бути засновниками видавництв. Для здійснення такої діяльності потрібно подати заяву в Державний комітет телебачення і радіомовлення України про включення внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

Чи потрібно реєструвати права на об’єкти інтелектуальної власності?

Для всіх видів вище перелічених об’єктів інтелектуальної власності, крім торговельних марок, не потрібно вчиняти якихось дій по реєстрації права інтелектуальної власності.

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом (напр. «С»).

Які бувають порушення права інтелектуальної власності і які види відповідальності передбачені за такі порушення?

Види порушень: незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг (записування твору під час його демонстрації), кардшейрінг (зламування програм), тощо.

Види відповідальності: кримінальна або адміністративна (в залежності від розміру завданої шкоди), цивільно-правова (відшкодування майнової і моральної шкоди), матеріальна (регулюється трудовим законодавством).

Торговельній марці як виду інтелектуальної власності присвячено окреме запитання.

Особливості договору оренди нерухомого майна

За договором оренди орендодавець передає або зобов’язується передати орендареві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Істотними умовами договору оренди нерухомого майна є:

• Предмет договору — об’єкт, що передається в оренду (будівля, приміщення, земельна ділянка); їх найменування, адреса розташування, площа (щодо земельної ділянки — кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
  
  
• Строк дії договору оренди (для земельної ділянки строк дії договору оренди не може перевищувати 50 років);
  
  
• Ціна — вартість оренди (для земельної ділянки вказується орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату).

Форма договору оренди нерухомого майна:

• За загальним правилом — письмова;
  
  
• Договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації;
  
  
• Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Чи можна неприбутковій організації здавати в оренду нерухоме майна?

Можна, але при цьому слід враховувати податкові наслідки.

Відповідно до п. 266.2.2. ст. 266 ПКУ, не є об’єктом оподаткування: об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні, тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність. З наведеного випливає, що здача в оренду об’єктів нерухомості може мати наслідок — сплату податку на нерухоме майно.

При укладенні договору оренди нерухомого майна неприбутковій організації слід мати на увазі наступне:

• якщо орендодавцем виступає неприбуткова організація (наприклад, громадська чи релігійна) і приміщення знаходиться на землі, наданій такій організації в постійне користування, то передача в оренду такої землі за правом слідування за приміщенням може розцінюватися як нецільове використання землі, що в свою чергу може призвести до припинення права постійного користування за такою неприбутковою організацією;
  
  
• при оренді приміщення і землі, на якій воно знаходиться (за правом слідування) може виникати обов’язок зі сплати податку на землю, що призведе до додаткових витрат.

Особливості обліку гуманітарної допомоги у 2022–2023 роках

Гуманітарна допомога є одним із видів благодійної допомоги.

Гуманітарна допомога — це цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними і вітчизняними донорами з гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги, які потребують її у зв’язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану.

Отримувачі гуманітарної допомоги — це юридичні особи, яких зареєстровано в установленому КМУ порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги:

• підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, а також підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, уповноважені ними державні установи та органи місцевого самоврядування;
  
  
• благодійні організації;
  
  
• громадські організації осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, Товариство Червоного Хреста України та його обласні організації, творчі спілки, а також громадські організації, створені для здійснення передбаченої їх статутними документами екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності;
  
  
• релігійні організації, зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації»;
  
  
• реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають відповідну ліцензію на здійснення реабілітаційних послуг, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форм власності.

Набувачі гуманітарної допомоги — це фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги з статусом юридичної особи визначаються відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г», «ґ» абзацу п’ятого цієї статті (ст. 1 Закону України № 1192 «Про гуманітарну допомогу»). Якщо підприємство не належить до жодного із зазначених суб’єктів, воно не може бути отримувачем гуманітарної допомоги. Тож отримана ТОВ допомога може вважатися благодійною, але не гуманітарною.

Рух гуманітарної допомоги: ДОНОР — ОТРИМУВАЧ — НАБУВАЧ

• від Отримувача до Донора: запит/звернення/прохання про надання конкретного виду допомоги (це, як правило, лист на бланку неприбуткової організації, який містить всі її реквізити, перелік потрібної допомоги та напрями використання допомоги і надсилається потенційним донорам) або
  
  
• від Донора до Отримувача: письмова пропозиція донора про її надання (дарчий лист). Отримувач має дати письмову згоду отримувача гуманітарної допомоги на її одержання (ст.3 Закону № 1192).

Первинні документи між Донором і Отримувачем:

1. рахунок-фактура (інвойс) акт приймання-передачі матеріальних цінностей (гуманітарної допомоги) або переліки (реєстри) за групами товарів за категоріями, указавши при цьому кількість за відповідною одиницею виміру (штуки, кілограми, тонни, тощо). Такі реєстри можна зробити самостійно по факту отримання гуманітарної допомоги у вигляді товарів;
   
   
2. товаросупровідні документи;
   
   
3. митна декларація, міжнародна товарно-транспортна накладна (якщо донор-нерезидент).

Відображення вартості отриманої гуманітарної допомоги у бухгалтерському обліку

Гуманітарна допомога отримується безоплатно. Первісну вартість безоплатно отриманого відображають у сумі справедливої вартості (див. п. 10 НП(С)БО 7).

Справедлива вартість — сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 НП(С)БО 7). Тобто фактично це ринкова вартість ТМЦ, об’єкта ОЗ.

Оцінку безоплатно отриманих матеріальних цінностей слід проводити виходячи з даних, наведених у супровідних первинних документах, якщо вони є в наявності. Всі додаткові витрати слід також включати до первісної вартості таких цінностей. Якщо ж благодійник не надав підтвердних документів, тоді оцінку безоплатно одержаних матеріальних цінностей проводить комісія організації-отримувача, утворена за наказом керівника з числа її працівників.

Комісія має виходити з припущення, скільки може коштувати те чи інше майно на відповідну дату з урахуванням технічного стану і ступеня зносу. За результатами оцінки комісія має скласти акт оцінки матеріальних цінностей у довільні формі.

Вартість отриманої і розподіленої гуманітарної допомоги відображається в:

• Додатку ГД до рядків 1.6.2 ГД, 2.4.2 ГД та 3.1 ГД Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації;
• Звіті про наявність і розподіл гуманітарної допомоги (за формою, затвердженою Наказом № 539).

Правила бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги затверджені наказом Мінфіну № 298 «Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги».

Передача отримувачами предметів гуманітарної допомоги здійснюється за довіреністю набувачів або документами, що засвідчують особу набувача, і оформлюється відповідними видатковими документами (ордерами, накладними, дорученнями, тощо). Крім того, від юросіб (громадських організацій, благодійних фондів, волонтерських організацій та ін.) бажано отримати листи-звернення набувачів — юросіб щодо потреби в гуманітарній допомозі.

Наказом Мінсоцполітики від 06.04.2017 № 573 «Про затвердження Переліку документів, які подаються для визнання вантажів (товарів), коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконаних робіт, наданих послуг гуманітарною допомогою» затверджені форми плану розподілу гуманітарної допомоги.

Постановою КМУ Постанова КМУ «Деякі питання отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги» визначено, що дія Наказу № 573 в умовах воєнного стану не поширюються на отримання, використання, облік та звітність благодійної допомоги від юридичних та фізичних осіб — резидентів і нерезидентів.

Документи варто складати (в довільній формі):

• наказ про роздачу гуманітарної допомоги;
• реєстр (відомість) роздачі гум. допомоги в розрізі набувачів або накладну, або акт приймання-передачі.

Після завершення роздачі гуманітарної допомоги кінцевим набувачам, відповідальна особа неприбуткової організації має скласти звіт, в якому зазначається інформація про місце та дату роздачі гуманітарної допомоги, фактичні обсяги переданої допомоги, наявні залишки нерозданої гуманітарої допомоги.

Бухгалтерський облік

Отримувач:

• отримання допомоги у вигляді активів — Дт 30, 31, 20, 28 та ін. — Кт 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»;
• передача активів набувачам — Дт 48 — Кт 30, 31, 20, 28 та ін. Доходи і витрати від гуманітарної допомоги не визнаються, а отримані активи безпосередньо списуються з балансу.

Набувач: аналогічно отриманню і використанню цільового фінансування.

ПДВ-пільги при наданні допомоги

Передання благодійною організацією благодійної допомоги набувачам звільняється від обкладення ПДВ на підставі пп. 197.1.15 ПКУ (крім передання підакцізних товарів).

Пільга працює за дотримання правил маркування такої допомоги. Якщо як неоподатковувана благодійна допомога передаються товари, то на етикетку, ярлик або на зовнішню чи внутрішню частину упаковки наноситься напис «Благодійна допомога. Продаж заборонено». При маркуванні товарів благодійної допомоги може також використовуватися символіка благодійної організації та благодійника.

Передання благодійною організацією гуманітарної допомоги (як різновиду благодійної) її набувачам звільняється від обкладення ПДВ також на підставі пп. 197.1.15 ПКУ.

Згідно з п. 197.11 ПКУ звільняється від обкладення ПДВ увезення на територію України майна як гуманітарної допомоги.

Допомога армії

Під час воєнного стану НПО можуть надавати допомогу для забезпечення оборони країни без обмежень (фінансувати витрати, не пов’язані зі статутними цілями та напрямами діяльності, визначеними статутними документами).

На період воєнного стану НПО може використовувати доходи і передавати майно, надавати послуги:

• армії: ЗСУ, Нацгвардії, СБУ, Державній прикордонній службі, військовим формуванням та з’єднанням, військовим частинам, добровільним формуванням територіальних громад та іншим одержувачам, переліченим у п. 63 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ;
  
  
• закладам охорони здоров’я державної/комунальної власності або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних/міських держадміністрацій, а також
  
  
• перераховувати грошові кошти на спец. рахунки для збору коштів, відкриті НБУ. Така допомога не вважається порушенням п. 133.4 ПКУ.

Порядком № 339 — «Порядок фінансового забезпечення потреб національної оборони держави, мобілізаційної підготовки, заходів з мобілізації та Збройних Сил за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб» передбачено можливість благодійних пожертв і в натуральній формі.

Документальне оформлення:

• якщо передаються запаси (товари, продукція), їх оформляють накладними, ТТН, тощо;
• якщо передаються об’єкти основних засобів, складається акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1 або в довільній формі).

Пільги в оподаткуванні ПДВ та акцизним збором

П. 69.5 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ Операції з добровільної передачі або відчуження коштів, товарів, у тому числі підакцизних, надання послуг на користь Збройних сил України та підрозділів територіальної оборони, без попереднього або наступного відшкодування їх вартості, не вважаються операціями з реалізації для цілей оподаткування

• Перелік товарів і послуг, на які розповсюджуються це правило, не встановлено.
• За наявності документального підтвердження, дана норма відноситься до будь-яких товарів, переданих армії.

Операції з надання благодійної допомоги армії (згідно умов п. 69.5 п/р.10 р. ХХ ПКУ)

• не є постачанням для цілей ПДВ, отже не обкладаються ПДВ (в розумінні пп. 14.1.185 і 14.1.191 ПКУ).
• не вважаються реалізацією підкацизних товарів, отже не обкладаються акцизним податком (в розумінні пп. 14.1.212 ПКУ; п. 213.1 ПКУ) На час воєнного стану передача пального армії можлива без наявності у благодійника відповідної ліцензії.

Благодійна допомога у формі майнового внеску

Благодійна допомога у формі майнового внеску — це безоплатна передача у власність набувачів майна (товарів).

Законодавством передбачено такі основні форми (види) благодійної допомоги:

1. безоплатна передача у власність бенефіціарів (набувачів) коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав;
2. безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права;
3. безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав;
4. безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів;
5. благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність;
6. публічний збір благодійних пожертв;
7. управління благодійними ендавментами;
8. виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності;
9. проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.

Порядок (етапи) отримання благодійної допомоги у формі майнового внеску

1. Благодійник надає набувачам пропозиції щодо надання благодійної допомоги у вигляді товарів (із зазначенням їх видів, розмірів тощо)

2. Юридична особа — набувач благодійної допомоги:

• визначає коло осіб, яким вона надаватиметься;
• повідомляє благодійника про намір прийняти запропоновану благодійну допомогу.

Облік благодійної допомоги у формі майнового внеску:

Юридичні особи — набувачі благодійної допомоги ведуть бухгалтерський та оперативний облік надходження, зберігання, розподілу та використання благодійної допомоги у вигляді товарів, робіт, послуг, а також подають звітність.

Для бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з благодійною допомогою, юридичні особи — набувачі благодійної допомоги користуються планом рахунків та інструкцією про його використання, що діють в Україні.

Юридичні особи — набувачі благодійної допомоги самостійно визначають порядок аналітичного обліку операцій, пов’язаних з благодійною допомогою, запроваджують відповідні рахунки.

Юридичні особи — набувачі благодійної допомоги у своїй річній фінансовій звітності відображають:

• у бухгалтерському балансі — окремо кошти (товари, роботи, послуги), отримані як благодійна допомога;
• у звіті про прибутки та збитки — окремо вартісну величину отриманої благодійної допомоги.

Благодійні пожертви у готівковій формі

Законодавство не забороняє отримання благодійних пожертв у готівковій формі, проте встановлює правила обліку такої готівки.

Неприбуткова організація повинна оприбуткувати у касі з оформленням прибутково-касового ордера готівкові благодійні внески та у визначені строки здати готівку до банку. На добровільні пожертвування та благодійну допомогу не поширюються обмеження щодо розрахунків готівкою протягом одного дня для фізичних та юридичних осіб.

Готівка, що надходить до каси неприбуткової організації, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі. Неприбуткова організація оприбутковує готівку, що надійшла до каси, шляхом занесення даних розрахункових квитанцій до цієї книги обліку розрахункових операцій. Суми готівки, що оприбутковуються, повинні відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Організація, що здійснює операції з готівкою в національній валюті, ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) установлює, виходячи з потреби прискорення обігу готівки та своєчасного її надходження до кас банків.

Організації мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівка, що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Організація має право здійснювати збір готівки для подальшого її здавання до банку з використанням комплексу технічних та програмних засобів, розташованих у місці здійснення готівкових розрахунків, які б забезпечували безпечне передавання коштів з робочих місць касирів до спеціально обладнаного приміщення для зберігання та подальшого здавання готівки до кас банків.

Готівка здається для зарахування на будь-який рахунок Організації на її вибір.

Неприбуткові організації мають право використовувати готівку, у тому числі готівку на цілі, на які вона була надана як благодійна допомога, а також, якщо це не заборонено законодавством — для забезпечення потреб, що виникають у процесі функціонування Організації, та для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами).

Організація не має права накопичувати готівку у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення витрат до настання строків цих виплат.

Готівку, одержану для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) Організації мають право зберігати понад установлений ліміт каси протягом п’яти робочих днів, включно із днем одержання готівки в банку. Організація має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок готівки, понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, зазначеній у переданих до каси відомостях на виплату готівки. Також відповідно до законодавства готівка може видаватись під звіт або на відрядження.

Готівка видається під звіт:

1. на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини на строк не більше 10 робочих днів;
2. на закупівлю брухту чорних металів і брухту кольорових металів на строк не більше 30 робочих днів від дня видачі готівки під звіт;
3. на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включно із днем отримання готівки під звіт.

Підзвітна особа має право продовжити строк використання виданих під звіт коштів, якщо готівка одночасно видана як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції в населення та заготівлі вторинної сировини, у тому числі брухту чорних металів і брухту кольорових металів). Строк використання такої готівки продовжується до завершення строку відрядження.

Видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.

Фізичні особи — довірені особи Організації, які відповідно до законодавства України одержали готівку з рахунку із застосуванням платіжного інструменту, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Фізичні особи — довірені особи Організації подають до підрозділу бухгалтерського обліку Організації звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, разом із підтвердними документами про використання коштів за призначенням та повертають невикористаний залишок коштів на рахунок Організації або в касу в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України.

Строки оприбуткування благодійних пожертв у готівковій формі

Неприбуткова організація визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок, на який зараховуються кошти) строки здавання готівки для її зарахування на рахунки в банку з урахуванням наступного:

1. для організацій, розташованих у населених пунктах, де є банки — щодня (у день надходження готівки до їх кас);
   
   
2. для організацій, у яких час закінчення робочого дня (зміни), установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівки у день її надходження, — наступного за днем надходження готівки до каси дня;
   
   
3. для організацій, розташованих у населених пунктах, де немає банків, — не рідше ніж один раз на п’ять робочих днів.

Якщо організації працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги здати одержану ними за ці дні готівку до банку через відсутність відповідної умови у договорі, укладеному з банком на інкасацію коштів, здають її через банкомати/програмно-технічні комплекси самообслуговування в день її надходження до каси організації або безпосередньо до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та організації.

Організація, яка в окремі дні не має перевищення встановленого ліміту каси, має право в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Релігійним організаціям (релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади), які не здійснюють виробничої або іншого виду підприємницької діяльності, ліміт каси та строки здавання готівки не встановлюються.

У разі, якщо організація не встановила ліміт каси, то уся готівка, що перебуває в касі організації на кінець робочого дня і не здана нею, уважається понадлімітною.

Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або видана для використання організацією відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного дня на потреби, пов’язані з діяльністю організації.

Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона надійшла до кас організації у вихідні та святкові дні та здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та організації або видана для використання організацією відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного робочого дня на потреби, пов’язані з діяльністю організації.

Особливості цільового використання земель релігійними організаціями

Релігійні організації, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, можуть отримувати на праві постійного користування земельну ділянку виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Переважно це право реалізується земельними користувачами на безоплатній основі.

У разі нецільового використання такої земельної ділянки (наприклад, передача її в оренду в комерційних цілях, будівництво на ній споруд, які не є культовими і не є необхідними для забезпечення діяльності релігійної організації, тощо), це буде підставою для припинення постійного користування нею.

Звітність неприбуткових організацій: податкова, фінансова, статистична

Незважаючи на статус неприбутковості та звільнення від сплати податку на прибуток підприємств, неприбуткові організації повинні вести бухгалтерський облік та зберігати облікові документи у встановлені законодавством строки, а також подавати звітність:

• податкову;
• фінансову;
• статистичну.

Податкова звітність

У всіх випадках неприбуткова організація повинна подавати Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, згідно встановленої законодавством форми.

Строк подачі звіту — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Звіт заповнюється на підставі та у відповідності з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також договорів, первинних, розрахункових та інших облікових документів, пов’язаних зі здійсненням неприбутковою організацією її діяльності, за правилами ведення бухгалтерського обліку, тобто за методом нарахування доходів та витрат.

Неприбутковою організацією заповнюється тільки частина І Звіту стосовно доходів та витрат (крім заголовної та завершальної). Частина ІІ Звіту стосується самостійного нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток за ставкою 18 % — заповнюється тільки у разі вчинення порушення (допущення нецільового використання коштів та майна організації — за напрямками, не передбаченими статутом, або розподілу серед засновників, учасників, членів органів правління, членів організації, працівників та пов’язаних з ними осіб).

У разі здійснення операцій із гуманітарною допомогою — потрібно обов’язково заповнювати додаток ГД до Звіту (і щодо доходів, і щодо витрат).

Для новостворених неприбуткових організацій/ або організацій, що вперше набули ознаку неприбутковості протягом року, діють наступні правила звітування:

• за період перебування в Реєстрі неприбуткових організацій (тобто за період від дати внесення до Реєстру) подається Звіт неприбуткової організації;
• за інший період звітного року (від створення організації / або від початку року — до внесення до Реєстру) подається Декларація з податку на прибуток підприємств згідно встановленої форми.

Річна фінансова звітність має обов’язково подаватися разом зі звітом до органу ДФС. Інакше звіт може вважатись неприйнятим. Фінансова звітність є додатком до Звіту та його невід’ємною частиною. Інформація про додатки, що додаються до Звіту, є обов’язковим реквізитом форми звіту.

Неприбуткові організації подають до Звіту такі ж самі форми фінансової звітності, які вони подають до органів статистики відповідно до законодавства.

Інша податкова звітність (залежно від діяльності)

Неприбуткова організація має подавати також іншу податкову звітність, перелік якої залежить від діяльності організації та наявності об’єктів оподаткування та/або декларування (у разі користування пільгами), у т. ч., але не виключно:

1. ПДФО, ЄСВ, ВЗ. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (квартальний, протягом 40 календарних днів після кварталу);
   
   
2. ПДВ. Після реєстрації платником ПДВ організація має нараховувати податковий кредит при придбанні та податкові зобов’язання при постачанні (крім операцій, які хоча і є об’єктом оподаткування, але звільняються від ПДВ як пільга). Чинна форма декларації з ПДВ затверджена наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. № 21 (щомісячна, протягом 20 календарних днів наступного місяця). У разі наявності звільнених від оподаткування ПДВ операцій за період — до декларації також додається спеціальний додаток Д6;
   
   
3. За наявності нерухомого/рухомого майна у власності організації, подається звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; з земельного податку, з транспортного податку;
   
   
4. У разі здійснення викидів (скидів) забруднюючих речовин, розміщення відходів у процесі діяльності, подається звітність з екологічного податку, тощо.

Фінансова звітність

Неприбуткові організації мають складати та подавати наступні види фінансової звітності:

1. в ДФС — тільки річна фінансова звітність як додаток до щорічного Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (у граничні строки для подання Звіту, тобто до 01 березня);
2. до органу державної статистики:

• річна фінансова звітність (до 28 лютого) — для організацій, які за критеріями ст. 55 Господарського кодексу України щодо річного доходу та чисельності працівників підпадають під суб’єктів мікро- / малого підприємництва;
  
  
• річна (до 28 лютого) та квартальна (до 25 числа місяця після кварталу) — для організацій, які за критеріями ст. 55 Господарського кодексу України щодо річного доходу та чисельності працівників підпадають під суб’єктів середнього / великого підприємництва.

Форми фінансової звітності

Згідно положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неприбуткові організації мають право заповнювати спрощені форми фінансової звітності у складі Балансу та Звіту про фінансові результати, затверджені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 (П(С)БО 25):

• спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (форми № 1-мс, № 2-мс) — для організацій, які за критеріями ст. 55 Господарського кодексу України щодо річного доходу та чисельності працівників підпадають під суб’єктів мікропідприємництва, або
  
  
• фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (форми № 1-м, № 2-м) — для організацій, які за критеріями ст. 55 Господарського кодексу України щодо річного доходу та чисельності працівників підпадають під суб’єктів малого підприємництва.

Статистична звітність

Чинним законодавством передбачено спеціальну форму статистичної звітності тільки для громадських організацій (наказ Держкомстату України від 23.11.2016 р. № 221).

Для інших неприбуткових організацій не встановлено якихось особливих умов для статистичної звітності.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 19 Господарського кодексу України, юридичні особи зобов’язані складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом. Згідно положень ст. 26 Закону України «Про офіційну статистику», респонденти зобов’язані безоплатно (крім проведення окремих вибіркових обстежень фізичних осіб або сукупностей таких осіб, за участь у яких респонденти отримують грошову компенсацію за витрату часу) надавати у визначені строки, в повному обсязі, за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, органам державної статистики та іншим виробникам офіційної статистики достовірну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку.

Отже, неприбуткові організації також у загальному порядку подають форми державного статистичного спостереження (наприклад, за напрямком «Оплата праці та соціально-трудові відносини» тощо). Чи потрібно Вашій організації подавати статистичну звітність, можна перевірити на сайті ess.ukrstat.gov.ua, ввівши код ЄДРПОУ.

Чи може неприбуткова організація отримувати послуги від ФОП ІІ групи?

Так, може, АЛЕ.

До другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

• не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
• обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. п. 2 п. 291.4 ПКУ).

З вищенаведеного випливає, що обмежень щодо контрагентів для діяльності з продажу товарів у ФОПа-єдинника ІІ групи немає, щодо послуг — є.

У випадку здійснення ФОПом-єдинником діяльності, яка не передбачена в пп. 2 п. 291.4 ПКУ, — із першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому здійснювалася така діяльність, єдинник зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування (пп. 9 пп. 298.2.3 ПКУ).

Отриманий дохід від такої діяльності слід оподаткувати за ставкою 15 %.

Висновок: неприбуткова організація може отримувати послуги від ФОП-»єдинника» ІІ групи, але для ФОП-»єдинника» ІІ групи за надання послуг неприбутковій організації настануть відповідні наслідки.

(Індивідуальна податкова консультація від 06.06.2019 № 2562/В/26-15-13-06-12/ІПК)

Особливості укладення договору з ФОПом

У випадку укладення договору із ФОПом він виступає як самостійний суб’єкт господарювання, який особисто несе всі податкові зобов’язання за результатами своєї діяльності.

Розмір оплати послуг ФОПа визначається за домовленістю сторін без прив’язки до соціальних гарантій.

Строк договору між замовником і ФОПом може бути окреслений часовими межами або необхідністю виконати певну конкретну роботу (надати послугу).

Для виконання робіт/надання послуг можна залучати або ФОПа, який перебуває на загальній системі оподаткування, або ФОПа, який є платником єдиного податку третьої групи.

Загальні питання реєстрації та обліку транспортних засобів для неприбуткових організацій

Неприбуткова організація може набути у власність транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу, дарування, лізингу, тощо.

Перед придбанням транспортного засобу неприбуткова організація готує внутрішні документи, а саме рішення засновника та наказ керівника про придбання.

Для реєстрації/перереєстрації транспортних засобів неприбуткова організація подає в сервісний центр МВС наступні документи:

1. копія установчих документів та рішення про утворення юридичної особи;
   
   
2. довідку (або інший відповідний документ), форма якої визначається Міноборони, з відміткою військового комісара про зняття з обліку (якщо попередній власник — юридична особа) та постановку транспортного засобу на військовий облік;
   
   
3. копія наказу про призначення відповідальної особи/довіреність відповідальній особі на отримання відповідної послуги;
   
   
4. виписка платника податків (рішення про надання статусу неприбутковості) та свідоцтво (виписка) з ЄДРПОУ;
   
   
5. квитанції про сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (у разі реєстрації нового легкового автомобіля);
   
   
6. документ, що посвідчує відповідальну особу (паспорт);
   
   
7. документ, що підтверджує правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортного засобу (митна декларація, договір, рішення засновника та наказ керівника про придбання);
   
   
8. копія документа, що підтверджує відповідність конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортного засобу, обов’язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України (сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката);
   
   
9. висновок/відомості про експертне дослідження транспортного засобу (вноситься до електронного реєстру працівниками експертної служби МВС);
   
   
10. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки (старі).

Податки та збори при придбанні транспортного засобу:

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачується залежно від вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договору купівлі-продажу, договору міни, довідки митних органів, акта експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість, але не нижче митної вартості, зазначеної у митній декларації у розмірі (зазначене правило стосується автомобілів, що вперше реєструються в Україні):

• 3 відсотки — якщо вартість легкового автомобіля не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;
  
  
• 4 відсотки — якщо вартість легкового автомобіля перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;
  
  
• 5 відсотків — якщо вартість легкового автомобіля перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року.

ПДФО і військовий збір (неприбуткова організація — покупець, виступає податковим агентом):

Дохід, отриманий від продажу (обміну) протягом податкового року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та /або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Ставка податку щодо доходу, отриманого фізичною особою від продажу (обміну) протягом податкового року другого з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та /або мотоцикла, та/або мопеда, становить 5 % від вартості авто + військовий збір — 1,5 %.

Ставка податку щодо доходу, отриманого фізичною особою від продажу (обміну) протягом податкового року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та /або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу, становить 18 % від вартості авто + військовий збір — 1,5 %.

Договір оренди транспортного засобу:

Істотними умовами договору оренди транспортного засобу є:

• Предмет договору — об’єкт, що передається в оренду (транспортний засіб — із зазначенням його типу, марки, моделі, номера кузова, реєстраційного номера (за наявності), інші ідентифікуючі дані);
• Строк дії договору оренди;
• Ціна — орендна плата (визначається за домовленістю сторін, може враховувати індексацію).

Форма договору оренди транспортного засобу:

• За загальним правилом — письмова;
• Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі отримання транспортного засобу в оренду Орендар повинен перереєструвати його на своє ім’я в сервісному центрі МВС.

Протягом дії договору найму тягар утримання та бухгалтерського обліку транспортного засобу переходить від наймодавця до наймача. Останній зобов’язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Забезпечення цього справного стану здійснюється шляхом проведення технічного обслуговування і ремонту.

За загальним правилом наймач зобов’язаний провадити тільки поточний ремонт транспортного засобу. Однак, в договорі можуть буди вказані інші умови проведення поточного чи капітального ремонту транспортного засобу, відмінні від загального правила.

Витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, також несе наймач. До таких витрат, зокрема, належать ті, що пов’язані з придбанням палива, запасних частин, призначених для ремонту транспортних засобів, тощо. Наймач також зобов’язаний сплачувати податки та інші платежі, пов’язані з використанням транспортного засобу.

Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.

Факт передачі та повернення транспортного засобу оформлюється актом прийому-передачі.

Однією з основних умов договору є термін дії оренди. Виходячи з цього, у договорі потрібно точно вказати дату завершення терміну оренди. Можна також зазначити умови, на підставі яких орендодавець може достроково припинити оренду. Договір оренди чинний упродовж строку, який встановлено у договорі (ч. 1 ст. 763 ЦК).

Сторони можуть погодити автоматичну пролонгацію договору оренди. Це значить, що після закінчення договору оренди транспортного засобу, за відсутності заяв про бажання припинити цей договір його вважають чинним на тих самих умовах і на той самий строк.

Чим відрізняються ПРО та ТОВ згідно із Законом України?

* Станом на сьогодні у ВРУ зареєстрований законопроект про скасування Господарського кодексу, згідно якого планується в майбутньому перехід підприємств на організаційно-правову форму господарських товариств (зокрема, ТОВ).

Веб-сайти та інтернет-ресурси як об’єкти інтелектуальної власності

Що таке веб-сайт, веб-сторінка?

Веб-сайт — сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об’єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов’язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом.

Веб-сторінка — складова частина веб-сайту, розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет.

Чи має веб-сайт власника?

Власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу.

Власником веб-сторінки — особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо власник веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

З чого складається веб-сайт, і чи є складові веб-сайту об’єктом інтелектуальної власності?

Веб-сайт складається з:

1. програмних засобів;
2. адреси в Інтернеті;
3. інформаційного наповнення.

Усі перераховані вище об’єкти можуть бути розглянуті як самостійні у сфері інтелектуальної власності.

Програмними засобами можуть бути сервісні програмні засоби та програмні засоби сайту.

Сервісні програмні засоби — програмні засоби (програмне забезпечення), завдяки яким сайт має можливість раціонально та ефективно працювати. Певною мірою програмне забезпечення тісно пов’язане з апаратними засобами, тому його відносять до складових хостингу. Безпосередньо авторські права на програмне забезпечення мають розробники, а ось власники сайту (або хостинг-провайдери) виступають виключно як користувачі.

Програмні засоби сайту — програмні забезпечення, які забезпечують ефективну роботу ресурсу, завантажуючись на сервер одночасно з усім контентом сайту. У більшості випадків це програмне забезпечення буде власністю веб-майстрів, а ось авторські права будуть закріплені за власником сайту.

Адреси в Інтернеті: Доменне ім’я — унікальна адреса у всесвітній мережі Інтернет. Цей об’єкт може повністю або частково копіювати назву сайту або компанії. Щодо реєстрації, то доменне ім’я можна зареєструвати як торгову марку на власника сайту.

Інформаційне наповнення: рубрики, статті, повідомлення, оголошення тощо. Кожне може бути зареєстрована як окремий об’єкт інтелектуальної власності.

Інформаційне наповнення може мати наступний вигляд (форми) і відповідні способи захисту:

• Текстова інформація: прирівнюється за ступенем захисту до літературного твору. Тому й авторські права реєструються відповідно за аналогічною процедурою;
  
  
• Графічна інформація: для захисту даного об’єкта потрібний договір про створення сайту. Цей документ укладається між клієнтом (власником сайту) та дизайнерською компанією;
  
  
• Аудіовізуальна інформація: охороняється як аудіовізуальний твір, фонограма або відеограма.

Що таке інтернет-ресурси?

Інтернет-ресурси — сукупність інструментів та засобів, реалізованих у мережі Інтернет у формі соціальної мережі (інтерактивного веб-сайту), призначеної для неформального спілкування через текстові, графічні, аудіовізуальні повідомлення, шляхом їх розміщення, обговорення, рецензування, оприлюднення, архівування, збереження, надання у відкритий доступ та розповсюдження.

Інформаційні інтернет-ресурси — документи і масиви документів в інформаційних системах, що розміщені на веб-сайтах, чи інформаційних продуктів певного призначення, що необхідні для забезпечення інформаційних потреб споживачів у визначеній сфері діяльності.

Види інформаційних Інтернет-ресурсів:

1. новинні стрічки, онлайн-новини;
2. офіційні чи закриті сторінки на платформах соціальних мереж, де здебільшого необхідна авторизація користувача, або ж дозвіл на перегляд прихованої інформації;
3. підписки на електронні копії періодичних видань (Деякі газети і журнали випускають свої повні електронні копії і надають до них доступ);
4. доступ до електронних архівів і баз даних, що містить інформацію з найрізноманітніших питань;
5. аналітичні звіти і дослідження.

Чи всі інтернет-ресурси є у відкритому доступі?

Категорії доступу до інформаційних Інтернет-ресурсів:

• Захищена інформація, режим доступу до якої визначається її власниками і дозволяється за спеціальною угодою із споживачем. До цього виду ресурсів належать комерційні архіви (наприклад, комерційні версії програм), закриті національні та міжнародні некомерційні ресурси, приватна некомерційна інформація з спеціальними режимами доступу (наприклад, приватні благодійні фонди);
  
  
• Інформаційні ресурси обмеженого використання, до яких відносяться окремі програми. В даний клас можуть входити ресурси обмеженого часу використання або обмеженого часу дії, тобто користувач може використовувати поточну версію на свій страх і ризик, але ніхто не буде надавати йому програмну підтримку в майбутньому;
  
  
• Вільно розповсюджувані інформаційні ресурси. До цих ресурсів відноситься все, що можна вільно отримати по мережі без спеціальної реєстрації. Це може бути документація, програми або що-небудь ще. Вільно розповсюджуване програмне забезпечення не має сертифіката якості, але як правило, його розробники відкриті для обміну досвідом.

Як можна захистити свої право інтелектуальної власності на веб-сайт?

Особа, яка має авторське право на веб- сайту, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом (напр. «С»). Даний спосіб найпростіший і не потребує додаткових витрат чи заходів.

Доменне ім’я можна зареєструвати як торгову марку. Тоді на нього буде поширюватись законодавчі охоронні механізми, як для торгової марки (виключність права власника, заборона використовувати і відтворювати, заборона використовувати подібні доменні імена тощо). При цьому власнику потрібно пройти всі необхідні процедури та сплатити витрати згідно положень Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Комп’ютерні програми як об’єкти інтелектуальної власності

Чи може неприбуткова організація використовувати для ведення бухгалтерського обліку комп’ютерну програму BAF-бухгалтерія, яку встановив на ноутбук друг головного бухгалтера?

BAF-бухгалтерія є комп’ютерною програмою, на використання якої потрібна ліцензія.

Ліцензійна програма — це комп’ютерна програма, яка вводиться в обіг, розповсюджується і використовується в обсягах, формах і способами, прямо зазначеними в ліцензії на неї.

Комп’ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах).

Ліцензійна комп’ютерна програма є об’єктом авторського права й охороняється як літературний твір у відповідності до чинного законодавства. З моменту створення комп’ютерної програми її автору належать особисті немайнові права. Майнові права на комп’ютерну програму належать її авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Будь-яка особа, яка бажає використовувати комп’ютерну програму, повинна отримати дозвіл на використання цієї програми.

Які документи потрібні для законного користування ліцензійною комп’ютерною програмою?

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на комп’ютерну програму може здійснюватись на підставі одного з таких документів:

• ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
• ліцензійного договору;
• договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;
• договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
• іншого договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності має бути укладеним у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є недійсним.

Ліцензія на використання комп’ютерної програми — це письмове повноваження на використання комп’ютерної програми в певній обмеженій сфері, надане особою, яка має виключне право дозволяти використання комп’ютерної програми. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання комп’ютерної програми може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

• Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері;
  
  
• Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері;
  
  
• Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Публічна ліцензія: Суб’єкт авторського права або суб’єкт суміжних прав може надати дозвіл на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав будь-якою особою на визначених ним умовах (публічна ліцензія). Публічна ліцензія видається шляхом оприлюднення її умов разом з наданням можливості дистанційного ознайомлення з відповідним об’єктом авторського права або об’єктом суміжних прав необмеженому колу осіб з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Публічна ліцензія є невиключною. Виключні та одиничні публічні ліцензії є нікчемними. Публічна ліцензія, в якій не передбачено сплату винагороди за використання об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав або передбачено, що така сплата може здійснюватися ліцензіатом добровільно, на власний розсуд, вважається безоплатною.

Ризики використання ліцензійних програм: настання відповідальності за неправомірне використання ліцензійної програми. Види відповідальності: кримінальна або адміністративна (в залежності від розміру завданої шкоди), цивільно-правова (відшкодування майнової і моральної шкоди), матеріальна (регулюється трудовим законодавством).

Чи потрібно облікувати комп’ютерні програми (права на них) у бухгалтерському обліку неприбуткової організації?

Облік ліцензійних комп’ютерних програм здійснюється відповідно до положень законодавства про бухгалтерський облік. У бухгалтерському обліку комп’ютерні програми, як правило, належать до нематеріальних активів (НМА) — це ті ресурси організації, які не мають матеріальної форми та очікується, що вони можуть приносити економічні вигоди більше року. Їх можна придбати, створити власними силами, отримати безоплатно або шляхом обміну на інші активи.

З метою уникнення ризиків неправомірного використання ліцензійних програм, відстеження строку їх дії — в процесі проведення щорічної інвентаризації по підприємству потрібно проводити інвентаризацію комп’ютерних програм, що використовуються.

У процесі інвентаризації комп’ютерних програм встановлюються:

• наявні комп’ютерні програми; їх носії; перелік осіб, що ними користуються;
• документація, що підтверджує правомірність використання комп’ютерних програм (ліцензії, договори, тощо), та інші питання, які можуть бути включені до програми інвентаризації (зокрема, строк дії ліцензій, договорів тощо).

Результати інвентаризації оформлюються актами інвентаризації за формами, затвердженими згідно чинного законодавства.

Нерухоме майно: реєстрація

Яке нерухоме майно чи права на нього підлягають державній реєстрації?

Види об’єктів нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації:

• житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення;
• земельні ділянки, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Перелік прав та обтяжень на нерухоме майно, що підлягають державні реєстрації:

1. право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на майбутній об’єкт нерухомості;
2. спеціальне майнове право на об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості;
3. речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:

• право користування (сервітут);
• право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
• право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
• право господарського відання;
• право оперативного управління;
• право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;
• право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
• право довірчої власності на отриманий в управління об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості;
• інші речові права відповідно до закону;
• обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості:
  
  
• заборона відчуження та/або користування;
• арешт;
• іпотека;
• вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
• податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості;
• обтяження гарантійної частки будівництва об’єкта нерухомого майна (далі — гарантійна частка) відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»;
• обтяження спеціального майнового права на неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об’єкта нерухомості відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»;
• обтяження спеціального майнового права на неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, спеціальне майнове право на який зареєстровано за особою, яка сплатила частково ціну такого об’єкта, на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»;
• обтяження спеціального майнового права на подільний об’єкт незавершеного будівництва;
• обтяження права власності на об’єкт нерухомого майна на користь замовника будівництва/девелопера будівництва;
• інші обтяження відповідно до закону.

Які органи проводять державну реєстрацію прав на нерухоме майно?

Органи, які проводять державну реєстрацію прав на нерухоме майно:

1. Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації (у разі прийняття відповідною радою такого рішення)
3. державні реєстратори прав на нерухоме майно (працівники вищенаведених органів, нотаріус, приватний виконавець (по окремих категоріях прав та обтяжень)).

Які документи потрібні для реєстрації прав на нерухоме майно?

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав на нерухоме майно:

1. Заява (згідно встановленої форми)
2. Копія довіреності (в разі, якщо документи подаються представником)
3. Копія паспорта та ІПН (установчих документів для юридичної особи)
4. Один з наступних документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права на нерухоме майно:

• укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва або майбутній об’єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
• свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
• свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
• виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
• свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
• свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
• рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
• державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
• судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості;
• ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
• заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
• рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;
• рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
• договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об’єктом довірчої власності;
• актів приймання-передачі нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
• інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Нерухоме майно: цільове використання

Яким документом встановлюється цільове використання майна?

Підстави встановлення цільового використання нерухомого майна:

Договір

Стосується будівель (житлових та нежитлових) та споруд або їх частин. Виходячи із принципу свободи договору сторони вільні у встановленні умов використання нерухомого майна, що є об’єктом договору. В разі порушення умов цільового використання такого майна до винної сторони застосовуються санкції, встановлені договором.

Законодавство може встановлювати особливості цільового використання будівель та споруд державної та комунальної форми власності, що орендуються.

Крім того, власники (користувачі) нерухомого майна повинні пройти дозвільні процедури в разі, якщо вони планують використовувати нежитлове приміщення як житлове.

Закон

Стосується земельних ділянок.

Згідно положень Земельного кодексу України виділяють такі категорії цільового використання землі:

• землі сільськогосподарського призначення;
• землі житлової та громадської забудови;
• землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
• землі оздоровчого призначення;
• землі рекреаційного призначення;
• землі історико-культурного призначення;
• землі лісогосподарського призначення;
• землі водного фонду;
• землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

У межах кожної із категорій виділяють види цільового призначення (наприклад, землі сільськогосподарського призначення на такі види: для ведення підсобного сільського господарства, для городництва, для індивідуального садівництва, для ведення фермерського господарства тощо). На законодавчому рівні затверджено класифікатори видів цільового призначення земельних ділянок, функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок.

Чи можна змінити цільове призначення земельних ділянок?

1. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об’єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.
   
   
2. Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).
   
   
3. Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі:
   
   
• якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі — із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально);
  
  
• якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони — з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування;
  
  
• зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель торфовищ з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, торфовищ у складі водно-болотних угідь міжнародного значення, — з Кабінетом Міністрів України.
  
  
• зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель торфовищ з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, торфовищ у складі водно-болотних угідь міжнародного значення, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
  
  
4. Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності — користувачем) втрат лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки в таких випадках здійснюється за умови надання її власником (а для земель державної та комунальної власності — користувачем) забезпечення виконання зобов’язання з відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вносить до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомляє установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
   
   
5. Зміна цільового призначення особливо цінних земель та земельних лісових ділянок з метою їх використання для цілей, не пов’язаних із веденням лісового господарства, допускається виключно у разі:
   
   
• розміщення на них об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, об’єктів, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією;
  
  
• розміщення об’єктів промисловості на наступних землях: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття;
  
  
• відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення наступних земель: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття, а також земель торфовищ з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, торфовищ у складі водно-болотних угідь міжнародного значення — до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення.
  
  
6. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки несільськогосподарського призначення з віднесенням такої земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, власником якої є особа, яка відповідно до положень Земельного кодексу України не може набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, така земельна ділянка підлягає відчуженню протягом одного року з дня внесення до Державного земельного кадастру відомостей про змінене цільове призначення земельної ділянки.

Які наслідки нецільового використання землі?

• визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
  
  
• визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;
  
  
• відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
  
  
• притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Які особливості цільового використання земель релігійними організаціями?

Релігійні організації, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, можуть отримувати на праві постійного користування земельну ділянку виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Переважно це право реалізується земельними користувачами на безоплатній основі.

У разі нецільового використання такої земельної ділянки (наприклад, передача її в оренду в комерційних цілях, будівництво на ній споруд, які не є культовими і не є необхідними для забезпечення діяльності релігійної організації, тощо), це буде підставою для припинення постійного користування нею.

Нерухоме майно: оподаткування

Які є види податку на нерухоме майно?

Податковим кодексом України встановлено два податки на нерухоме майно:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
• плата за землю (земельний податок).

Хто є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єкт нерухомого майна, що підлягає оподаткуванню: об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Які об’єкти нерухомого майна звільняються від оподаткування?

• об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
  
  
• об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
  
  
• будівлі дитячих будинків сімейного типу;
  
  
• гуртожитки;
  
  
• житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;
  
  
• об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;
  
  
• об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;
  
  
• будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018–2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
  
  
• будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018–2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
  
  
• об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об’єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;
  
  
• об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
  
  
• будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
  
  
• об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
  
  
• об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров’я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
  
  
• об’єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
  
  
• об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей.

Що є базою оподаткування для нерухомого майна відмінного від земельної ділянки?

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Чи передбачені пільги із сплати податку на нерухоме майно?

Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування.

Яка ставка податку передбачена законодавством для нерухомого майна відмінного від земельної ділянки?

266.5.1. Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Який порядок обчислення та сплати податку?

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою законодавством, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою — платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного місцевого бюджету.
Строки сплати податку. Податок сплачується юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Земельний податок для неприбуткових організацій

Хто є платниками плати за землю (земельного податку)?

Платники земельного податку:

• власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
• землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;
• платники орендної плати — землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Що є об’єктом оподаткування земельним податком?

1. Об’єкти оподаткування земельним податком:

• земельні ділянки, які перебувають у власності;
• земельні частки (паї), які перебувають у власності;
• земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

2. об’єкти оподаткування орендною платою — земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Що визначено базою оподаткування земельним податком?

• нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
• площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Які ставки земельного податку визначені Податковим кодексом України?

1. Ставка податку за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування — не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель — не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
2. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).
3. За земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено: не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель — не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Чи є земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком?

• земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.
• земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

Чи є пільги щодо земельного податку і хто їх встановлює?

Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Який податковий період для земельного податку встановлюється чинним законодавством?

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Який порядок обчислення та сплати земельного податку?

Підставою для нарахування земельного податку є:

1. дані державного земельного кадастру;
2. дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
3. дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
4. дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
5. рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
6. дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за відповідною формою, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника — юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником — починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1. у рівних частинах — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2. пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3. пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Який строк сплати земельного податку?

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Торгова марка, логотип і бренд: основні запитання

Що таке торгівельна марка?

Торгова марка (саме таке поняття використано у Цивільному кодексі України) — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Чи тотожні поняття: бренд, торгова марка, знак для товарів і послуг, логотип, фірмовий знак?

Знак для товарів і послуг, товарний знак, торговий знак, знак обслуговування, товарна марка, фірмовий знак, знак фірми, знак компанії — це синонімічні терміни, що позначають торговельну марку та зустрічаються в законодавстві України та інших країн.

Суміжними до торговельної марки є поняття логотипу та бренду.

Що таке логотип та бренд?

Логотип — це поняття зі сфери дизайну, що являє собою графічний знак, емблему, символ, виконані у вигляді оригінального графічного позначення або літерного (шрифтового) накреслення. Якщо логотип використовується для індивідуалізації товарів та/або послуг, такий логотип можна зареєструвати як торговельну марку. Тоді на нього буде поширюватись правовий режим охорони торговельних марок.

Бренд — це поняття зі сфери маркетингу, яке включає сукупність уявлень, асоціацій, емоцій, ціннісних характеристик, пов’язаних з торговельною маркою (знаком), продуктом чи послугою у свідомості споживача. У побуті торговельну марку (знак) часто називають брендом. Можлива і зворотна ситуація щодо бренду: ви створили впізнаваний бренд (у вас є назва, логотип, слогани, продукт, шанувальники), і лише потім цей бренд потрібно захистити шляхом реєстрації однієї чи кількох торговельних марок. Ця ситуація трапляється часто, але в такому випадку власники бренду, вклавши значні кошти в «розкрутку» бренду, ризикують втратити свій бренд або суттєво звузити можливості свого розвитку, якщо конкурент раніше подасть на реєстрацію таку ж чи подібну торговельну марку.

Чи є обмеження щодо позначень, які можуть бути використані як елементи торгової марки?

Об’єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається.

Об’єктом торговельної марки не можуть бути імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

Найчастіше реєструють такі види торговельних марок:

Словесні — торговельні марки, що складаються з існуючих чи вигаданих слів або сполучень літер, цифр (наприклад, назви компаній, позначення, які слугують для індивідуалізації товарів або послуг, слогани, які використовуються в рекламних цілях, девізи);

Зображувальні — торговельні марки, що складаються з графічних композицій будь-яких форм на площині (наприклад, логотипи, емблеми, етикетки);

Об’ємні — торговельні марки у вигляді тривимірних фігур або їх композицій (наприклад, форма пляшки, пакування, вивіски);

Комбіновані — торговельні марки у вигляді комбінації словесних позначень, плоских графічних композицій та/або тривимірних фігур.

В окремих випадках торговельними марками можуть бути: кольори та комбінації кольорів; світлові торговельні марки; звукові торговельні марки; запахи, тощо.

Що розуміємо під «використанням» торгової марки?

Використанням торговельної марки визнається:

• нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
• застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;
• застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Є кілька критеріїв використання подібної торговельної марки, а саме:

• Візуальна схожість: як виглядає ТМ;
• Фонетична схожість: як вимовляється (звучить) ТМ;
• Семантична схожість: що означає ТМ;
• Сфера застосування: відносно яких товарів та/або послуг зареєстрована ТМ.

Які права має власник торгової марки?

Власник торговельної марки має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

• позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;
  
  
• позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;
  
  
• позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;
  
  
• позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.

На яку територію поширюється охорона торгової марки?

Права на торговельну марку охороняються лише в тій країні, де видано свідоцтво на таку торговельну марку. Тобто реєструвати торговельну марку потрібно в тій країні (країнах), де ви хочете отримати охорону.

Який строк дії правової охорони торгової марки?

Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до національного органу інтелектуальної власності (Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій») і продовжується НОІВ за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору.

Що таке соціальний бізнес?

Що таке соціальний бізнес?

Це бізнес, який використовує різні засоби підприємництва для розробки, фінансування та реалізації рішень соціальних, культурних або екологічних проблем. Ініціатори такого бізнесу прагнуть вирішити важливу суспільну проблему: дати роботу певній групі людей, зменшити вплив людства на екологію, фінансувати благодійну ініціативу та інше. При цьому наявність соціальної місії не виключає отримання прибутку від такої діяльності.

Які основні ознаки соціального бізнесу?

Соціальний бізнес має свої характерні ознаки. Таке підприємство:

• вирішує реальну соціальну проблему;
• має конкретну соціальну мету (має бути прописана в Статуті);
• має позитивний соціальний вплив та цінність для громади;
• є інноваційним у вирішенні означеної (озвученої) соціальної проблеми;
• залученість громади до роботи такого підприємства;
• зберігає підприємницький підхід у роботі (конкурентне ціноутворення, ринкові заробітні плати для працівників;
• є самоокупним підприємством.

Чи існує особливе законодавство в Україні для соціальних підприємств?

Станом на сьогодні такого Закону в Україні не прийнято, тому діяльність соціального підприємництва регламентується аналогічними законодавчими актами, що й діяльність прибуткових, неприбуткових та інших господарських одиниць.

Які основні труднощі та проблеми з соціальним бізнесом в Україні?

Сьогодні існує широкий діапазон труднощів, що виникають на шляху розвитку соціальних підприємств:

1. Відсутність єдиного системного підходу щодо розуміння природи соціального бізнесу як з боку суспільства, так зі сторони традиційного бізнесу і державних органів влади. А це, в свою чергу, ускладнює процес популяризації соціального підприємництва, створення інформаційної мережі з питань діяльності, пов’язаної з розвитком такого підприємництва.
   
   
2. Відсутність законодавчо-адміністративного регламентування такого типу підприємств. Відтак це відображається як відсутність сприятливого зовнішнього та внутрішнього середовища для «вирощування соціальних підприємців».
   
   
3. Проблеми, пов’язані з протиріччями у психології соціального та комерційного підприємництва. Соціальні підприємці — початківці стикаються з проблемою поєднання соціальних цілей з самоокупністю, протиріччям соціальних та комерційних цілей при ціноутворенні.
   
   
4. Труднощі, що пов’язані із залученням фінансових коштів на першому етапі розвитку підприємницької діяльності, відсутність спеціальних програм кредитного та позикового забезпечення для соціальних підприємств.

Приклади успішних соціальних підприємств в Україні

Попри те, що соціальне підприємництво досі немає законодавчого визначення, регламентування та підтримки, є багато успішних соціальних підприємств. Розглянемо декілька найбільш відомих, щоб зрозуміти ідейне наповнення:

• Львівська свічкова мануфактура — підприємство із виготовлення різноманітних свічок, яке працює з 2013 року. До роботи на підприємстві залучені жінки, які попали в кризову ситуацію. Крім того, Свічкова мануфактура надає фінансову підтримку Жіночому центру.
  
  
• Veterano Group — група компаній, піцерія. Ідея підприємства — допомога для військових ветеранів. Заснована безпосередньо ветеранами зони АТО, організація залучає до роботи ветеранів, надає знижки патрульним, ветеранам на піцу; можна «підвісити» піцу, якою потім пригостять донорів крові. З іншого боку, Veterano group — це свідчення того, що з 50 доларами, ідеєю та величезним бажанням можна побудувати бізнес.
  
  
• Zelenew — підприємство з переробки пластмасових відходів. Це і студія рішень, і лабораторія з втілення цих рішень — виготовлення оригінальних предметів інтер’єру. Це історія з 2014 року про захист довкілля та очищення планети.
  
  
• Студія «Конспектус» — ця ініціатива, яка надає робочі місця особам з інвалідністю по зору в Україні. Напрям діяльності — послуги з аудіо транскрибування, стенографування, переклади з іноземних мов, набір та обробка тексту, копірайтинг.
  
  
• Очі Тари — це навчальний центр, де жінки з інвалідністю мають можливість безкоштовно опанувати професію масажиста та масажний кабінет, де незрячі майстрині роблять масаж для жінок.
  
  
• Агенція кадрових рішень «Адвокація» — створення ефективної моделі працевлаштування людей з інвалідністю, підвищення рівня обізнаності, як працедавців, так і самих працівників щодо інклюзії; робота з громадською думкою.
  
  
• Підприємство «Горіховий дім» — підприємство, що займається випічкою кондитерських виробів, зокрема печива, надаючи роботу жінкам, які опинилися в кризових ситуаціях. Крім того, частина прибутку щомісяця скеровується на соціальні проєкти Фонду, зокрема на фінансування Центру опіки для жінок, які опинилися у кризових ситуаціях.

Це лише невелика частина соціальних підприємств, які працюють в Україні. Кожне таке підприємство має свою мету — вирішення соціальної проблеми, захист довкілля чи працевлаштування певної групи осіб, наприклад з інвалідністю чи в кризових ситуаціях.

Ці підприємства — добрий доказ того, як підприємництво в класичному вираженні можна поєднати з соціальними цілями.

Бізнес-планування: як спланувати розвиток свого бізнесу?

Що таке бізнес-план і для чого він складається?

Бізнес-план — це документ, де описано основні ідеї проєкту; презентація проєкту з фінансовими розрахунками діяльності у короткостроковій та довгостроковій перспективах.

Бізнес план є варіативним документом, оскільки на етапі реалізації проєкту можуть виникнути зміни як в законодавстві, так і в ринкових умовах, що відтак впливатиме на проєкт. Саме тому важливим є внесення змін у бізнес-план з огляду на поточні реалії.

Для яких проєктів потрібно складати бізнес-план?

Бізнес-план однаково необхідний як для стартапів, так і для вже діючих проєктів. Для нових проєктів бізнес-план допоможе залучити інвесторів, розширити партнерську базу. Для поточних (діючих) проєктів бізнес-план допоможе вдосконалити процеси, проаналізувати слабкі сторони діяльності, правильно керувати ресурсами компанії, розуміючи при цьому довгу і коротку перспективу діяльності.

Основні складові бізнес-плану

Стандартна структура бізнес-плану була запропонована UNIDO (Організація Об’єднаних націй з промислового розвитку). Така структура включає наступні розділи:

• резюме дослідження;
• історія та основна ідея проекту;
• аналіз ринку та маркетингова стратегія;
• опис виробничого процесу що включає місце здійснення діяльності, інженерні проектування й технології, організацію виробництва;
• трудові ресурси;
• фінансова оцінка;
• гарантії та ризики підприємства;
• економічний аналіз доходів та витрат.

Резюме дослідження: тут потрібно коротко розповісти про компанію, продукт та ринок. Тобто цей розділ — це короткий підсумок всіх інших розділів. Обов’язково вкажіть джерела фінансування, які плануєте залучити, а також очікування щодо окупності та прибутковості. Об’єм цього розділу — 1,5–2 сторінки.

Історія та основна ідея проєкту: тут слід зупинитися на перевагах свого продукту, а також цінності для споживача. Опишіть коротко проблеми цільової аудиторії і те, яким чином ваш продукт допоможе вирішити ці питання.

Аналіз ринку та маркетингова стратегія: слід вивчити попит і пропозицію на схожі послуги на ринку. При можливості було б добре дізнатися у потенційної цільової аудиторії, чи зацікавлена вона в появі такого продукту/компанії. Аргументація повинна бути заснована на справжніх репрезентативних дослідженнях: соціологічне опитування, експертне інтерв’ю, фокус-групи. Дуже корисним буде спілкування і аналіз досвіду власників бізнесу у цій ніші, хоча і не всі власники готові ділитися такою інформацією. У маркетинговій стратегії важливо зазначити канали збуту продукції та стратегії просування.

Опис виробничого процесу: головне завдання цього розділу — довести потенційним інвесторам та донорам, що потенціал підприємства здатен забезпечити виробничу програму. У цьому розділі слід описати місцезнаходження об’єкта реалізації проєкту, опис виробничого процесу та характеристику продукції, що виготовлятиметься. Якщо планується створення торгівельного чи сервісного підприємства, то має бути описана процедура закупки товару, система контролю та управління товарними залишками.

Трудові ресурси: тут потрібно розкрити організаційну та функціональну структуру майбутнього підприємства. Це зручно зробити у вигляді схеми, яка унаочнює рівні управління підприємством і штат працівників.

Фінансова оцінка: у цьому розділі визначаються засоби, необхідні для фінансування проєкту та джерела їх отримання. Також тут вказуються коментарі до фінансових умов бізнесу (порядок розрахунків з постачальниками і споживачами, терміни повернення кредитів і відсотків за ними, методи визначення собівартості продуктів (послуг), тощо), прогнози фінансових результатів. Фінансове забезпечення проєкту повинно бути прораховане як мінімум до початку самоокупності, або на термін всього проєкту, якщо йде мова про неприбутковий проєкт.

Гарантії та ризики підприємства: цей розділ дає можливість оцінити потенційні ризики проєкту, а також можливості та шляхи їх мінімізації. Помічним у цьому напрямі є SWOT-аналіз.

Економічний аналіз доходів та витрат: тут потрібно деталізувати доходи та витрати. Витрати поділити на змінні та постійні, разові. Періоди визначаються типом і терміном проєкту, його етапами — це може бути, як місяць, так і півріччя. При аналізі доходів та витрат слід застосовувати консервативний метод, коли доходи відображаються по мінімуму, а витрати — по максимуму.

Що таке SWOT—аналіз?

SWOT—аналіз — це спосіб оцінки зовнішніх та внутрішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства. Цей метод дозволяє проаналізувати сильні та слабкі сторони компанії, знайти можливості і виявити можливі загрози. SWOT-аналіз розшифровується наступним чином:

• S (Strenghts) — сильні сторони;
• W (Weaknesses) — слабкі сторони;
• O (Opportunites) — можливості;
• T (Threats) — загрози.

Для ефективного SWOT—аналізу важливо:

1. проводити його не по всьому бізнесу в цілому, а по кожному сегменту окремо;
2. пам’ятати, що сильні і слабкі сторони відносяться до факторів внутрішнього середовища, а можливості та загрози — фактори із зовнішнього середовища;
3. сильні та слабкі сторони проєкту оцінювати з точки зору споживачів продукту;
4. максимально чітко і точно формулювати результат аналізу.

Що таке канва бізнес-моделі?

Канва бізнес-моделі — це один з інструментів стратегічного управління для нових та діючих проєктів. Це метод, запропонований Александером Остервальдером та Ів Пеньє для того, щоб описати, сформулювати та викласти на папері бізнес-модель стартапу чи вже діючого проєкту.

У стандартному вигляді канва бізнес — моделі складається з 9 блоків:

• Ціннісна пропозиція — це про послугу, продукт, який ви пропонуєте та його цінність та ексклюзивність;
• Сегменти споживачів — хто може стати вашими потенційними клієнтами, виділити основні групи потенційних споживачів;
• Відносини з клієнтами — як ви будете залучати та утримувати клієнтів, формувати їхню лояльність;
• Канали — йде мова про канали продажів та канали комунікації з клієнтами\споживачами продукту (реклама в тому числі);
• Ключові дії — кілька найважливіших кроків, які слід здійснити, щоб залучити клієнтів, отримати прибуток;
• Ключові ресурси — які ресурси (фізичні, людські, фінансові) потрібні для успішної діяльності; які ресурси вже існують, а які потрібно залучити;
• Ключові партнери — потенційні та наявні партнери, які можуть позитивно вплинути на реалізацію проєкту;
• Структура витрат — групи очікуваних витрат на поточну діяльність, запуск та підтримку проєкту;
• Потоки доходів, грошових надходжень — з яких джерел надходитимуть кошти, які зроблять проєкт фінансово привабливим для інвесторів.

У чому відмінність між канвою бізнес-моделі та класичним бізнес-планом?

Канва бізнес-моделі більш просте і візуалізоване зображення стартапу чи діючого проєкту. Канва дає можливість «намалювати» проєкт на одному аркуші, не вдаючись до детальних розрахунків.

Бізнес-план — це інструмент для більш деталізованого та прорахованого опису проєкту, вимагає від виконавця спеціальних навиків з економіки.

Як віднайти джерела для фінансування проєкту?

З яких джерел можна отримати ресурси для фінансування проєкту? (Звідки взяти кошти?)

Під час запуску проєкту пошук коштів на фінансування проєкту є дуже важливою складовою. У даному випадку важливість ідеї та наявність ресурсу мають однакову вагу для успішного втілення проєкту. Розглянемо основні типи джерел фінансування і докладно зупинимося на кожному з них:

1. Гранти, спонсорська та донорська допомоги — отримання коштів від державних та недержавних організацій, приватних спонсорів на втілення всього проєкту чи його частини. Перелік таких донорів відрізнятиметься від типу проєкту, його цілей та етапу (стартап чи діючий проєкт). Основними перевагами даного способу залучення коштів є:

• не передбачає участі в капіталі;
• безоплатна та безповоротна основа;
• переважно для інноваційних стартапів;
• можливість подачі заявки до кількох спонсорів/донорів одночасно;
• можливість отримати кошти на неприбутковий проєкт.

Недоліками є:

• короткострокове фінансування (переважно разова сума коштів);
• тривалий процес подачі та розгляду заявки;
• потребує звітності перед грантодавцем, донором;
• при виникненні форс-мажорних обставин процес коригування сум чи інших деталей може тривати дуже довго.

Для такого способу залучення коштів важливо правильно визначити потенційних донорів/спонсорів проєкту (які фінансують саме такий тип проєкту), а також вивчити детально всі вимоги до подачі документів, форм звітів аби зробити процес подачі максимально ефективним.

2. Інвестиції — це залучення ресурсів від інвестора, найчастіше це приватна особа — бізнесмен. Загалом таке залучення ресурсів може бути двох напрямів:

• Об’єднання членів громади, які мають відповідні активи (обладнання, кошти, бази даних) у «церковний кооператив». При цьому важливо визначити юридичну форму такої організації, пропрацювати статут — форму і розмір внеску кожного учасника, повноваження та правила розподілу прибутків;
  
  
• Залучення інвестора (бізнесмена) до бізнесу з наданням частки в статутному капіталі, з участю або без участі в операційному управлінні підприємством.

В обох напрямках важливо на початку визначити юридичну форму такої організації, пропрацювати статут — форму і розмір внеску кожного учасника, повноваження та правила розподілу прибутків.

Переваги такого формату залучення коштів:

• відсутність плати за користування і термінів повернення;
• наявність серед учасників підприємницького досвіду та навичок приймати управлінські рішення;
• відповідальне відношення до реалізації проєкту, оскільки учасники ризикують власним майном у випадку неефективного втілення проєкту.

Недоліками такої спільної діяльності є:

• неспівпадіння поглядів спів інвесторів щодо управління компанією, розподілу прибутків (тому важливо на початку максимально прописати все у юридичних документах);
• зацікавленість інвестора виключно у прибуткових проєктах;
• фінансове шахрайство;
• репутаційний ризик (коли в якості інвестора виступає підприємець з неоднозначними поглядами).

3. Краудфандинг — це залучення коштів від зацікавлених осіб шляхом колективного фінансування, формат — онлайн платформи.

Назва перекладається дослівно: «crowd» — натовп, та «funding» — фінансування. Це порівняно новий варіант для залучення коштів.

Що потрібно для розміщення інформації на онлайн платформі?

1. складання бізнес-плану;
2. відео-презентація;
3. сторінка на платформі;
4. промоція (людей та формату рекламації).

Найвідоміші українські та закордонні платформи: RazomGo, Na-Starte, Спільнокошт та Kickstarter, IndieGoGo.

Переваги даного способу залучення коштів:

• хороший варіант для новаторських ідей;
• не лише збір коштів, а й рекламація ідеї для широкого загалу;
• розширення креативності та ідейного наповнення проєкту.

Недоліками є:

• формат венчурного інвестування (для спонсорів) — високо ризикова інвестиція без гарантії повернення;
• наявність плати — комісії за участь (5–8 % від суми, що збирається таким чином);
• висока ймовірність маркетингових витрат до початку проєкту, оскільки промоція відіграє значущу роль у залученні коштів через платформи;
• можливість втілення ідеї іншим компаніями, поки збираються кошти.

4. Позика — отримання позики у фінансовій установі, тобто кредиту на визначений термін під ринкову чи пільгову відсоткову ставку і відповідно зі сплатою щомісячного внеску. Такий спосіб залучення коштів є найбільш ризиковим для учасників проєкту.

Переваги такого способу залучення коштів:

• кредитор не приймає участь в операційній діяльності;
• чіткий графік повернення коштів;
• зацікавленість учасників у ефективному втіленні проєкту.

Недоліки та ризики:

• вартість отриманих коштів, при цьому кредити від банків переважно мають меншу % ставку, аніж позики від Кредитних спілок та інших структур;
• необхідність у наявності майна, яке може бути передано в забезпечення по кредитах (рухоме та/або нерухоме майно) та/або поручителя, а це означає визначення осіб, які нестимуть фінансову та іншу юридичну відповідальність за результат проєкту;
• наявність штрафів та пені за несвоєчасне повернення коштів;
• таке фінансування можливе для діючих прибуткових проєктів, оскільки розраховано, що платежі по позиках оплачуватимуться з прибутків проєкту.

Безумовно, що кожен із запропонованих варіантів має свої переваги та недоліки.

Особливості та вимоги до бізнес-готелю

Концепція створення бізнес-готелю є однією з найбільш розповсюджених, враховуючи попит на такі послуги та розташування готелю безпосередньо в місті, а не в зонах відпочинку.

Насамперед розглянемо, що потрібно врахувати, плануючи відкриття готелю для бізнес-поїздок, проведення зустрічей та інших заходів:

1. Високий рівень конференц-сервісу: наявність різнотипних конференц-залів з сучасним обладнанням, можливість оренди такого обладнання та використання за межами конференц-залу чи готелю; кімнати для проведення переговорів та/або зустрічей;
   
   
2. Наявність безкоштовного Wi-Fi на всій території готелю;
   
   
3. Більшість номерів — одномісні номери з функціональною робочою зоною, проте в номерному фонді мають бути і сімейні номери, якщо особи приїдуть разом з сім’єю;
   
   
4. Забезпечення харчуванням — це наявність на території готелю чи в самому готелі ресторану, доставка їжі в номер;
   
   
5. Обладнаний паркінг на достатню кількість автомобілів, враховуючи номерний фонд.

Слід подумати і про додаткові послуги, які можуть отримати особи за запитом:

• Послуги трансферу до готелю (тут можуть бути як і власні авто, так і автомобілі за співпрацею з спеціалізованими компаніями, котрі надають транспортні послуги);
  
  
• Конференц-сервіс — проведення та організація зустрічей, конференцій; оренда конференційного обладнання;
  
  
• Послуги перекладача;
  
  
• Послуги з замовлення квитків, доставки важливої кореспонденції та іншого вантажу, прокату автомобілів, послуги особистого секретаря-помічника.

Перелік додаткових послуг може стати перевагою та спонукою для людей обрати саме ваш готель, а не конкурентів. Тому потрібно детально продумати всі варіації додаткових послуг. Важливим є те, що для реалізації більшості з них, не потрібно додаткових інвестицій, а лише знайти відповідальних партнерів та заключити Договори про співпрацю.

Алгоритм дій під час відкриття закладу громадського харчування — ресторану/кафе/кав’ярні

1 крок — ПЛАНУВАННЯ

Складання та опрацювання бізнес-плану, канви бізнес-моделі, бюджету та функціонально-організаційної структури. Це етап планування та детального аналізу того, які ресурси потрібні, щоб розпочати діяльність. Важливо приділити увагу, які ресурси вже існують — працівники, обладнання, приміщення, кошти. Адже це вже наявний стартовий капітал. Для розрахунків потрібно обрати той інструмент фінансового планування, який надасть найбільше відповідей на питання, які виникатимуть, і який існує можливість самостійно або з допомогою фахівця виконати на даному етапі. Важливою частиною є розробка функціонально-організаційної структури, де мають бути відображені всі необхідні працівники з функціональними обов’язками, які вони виконуватимуть. Якісна робота з цією схемою чітко дасть зрозуміти, які і скільки працівників потрібно для роботи.

У підсумку на цьому етапі має існувати документ — опис з деталізованими розрахунками майбутнього проєкту.

2 крок — РЕЄСТРАЦІЯ

На цьому етапі потрібно вирішити всі реєстраційні та юридичні завдання. Передовсім це форма організації бізнесу.

Найпростішою формою, особливо на початках, може стати Фізична особа — підприємець (2 або 3-тя група, залежно від запланових обсягів роботи та потенційних клієнтів-відвідувачів). Діяльність може здійснюватися також через інші організаційно-правові форми — підприємство, товариство. У цьому випадку постає питання щодо реєстрації платником ПДВ при перевищенні обороту 1 млн грн. в рік.

Наступний момент — це отримання КВЕДів на обрані види діяльності. Рекомендація відразу прописувати всі КВЕДи для потенційної діяльності, в тому числі у випадку розширення діяльності.

Реєстрація потужностей оператора ринку. Це процес включення харчової потужності до державного реєстру потужностей та присвоєння персонального номеру. Реєстрація проводиться шляхом подачі заяви до територіального органу Держпродспоживслужби без інспектування або через застосунок ДІЯ з застосуванням ЕЦП. Орієнтовний час реєстрації — 15 днів. Реєстрацію потужностей потрібно здійснити до початку діяльності.

Оскільки реєстрація потужностей здійснюється за конкретною адресою, потрібно юридично впорядкувати право користування приміщенням, а також перевірити відповідність цього приміщення будівельним та пожежним нормам. Відповідальність за технічну відповідність — за власником нерухомості.

3 крок — ПРАЦІВНИКИ

Пошук працівників здійснюється у відповідності до планової організаційної структури.

Кожен працівник повинен мати медичну книжку та регулярно проходити медогляд. Окрім того, кухар та кондитер повинні мати професійну освіту.

4 крок — ПІДГОТОВКА і МАРКЕТИНГ

На цьому етапі відбувається придбання меблів, обладнання, а також підготовка приміщення (при потребі ремонт). Щодо придбання меблів та обладнання, можна розглянути різні варіанти — придбання з розтермінуванням платежу, оренда.
Паралельно розробляється меню, прописуються технологічні карти.

Це також час активної реклами, яка може бути різноманітною: від друкованої продукції (листівки, візитки, банери), так і в соціальних мережах та інших каналах — залежно від формату закладу і «портрету» потенційного клієнта.

5 крок — ДІЯЛЬНІСТЬ

Це етап правдивого тестування прогнозів з бізнес-плану — безпосередньої діяльності.

Типова бізнес-модель для відкриття соціального підприємства

Типова бізнес-модель для відкриття закладу харчування

Типова бізнес-модель для відкриття закладу торгівлі