Весілля, народжене надією: історія Руслана й Альони

Цього літа одне з таких див сталося з Русланом та Альоною — подружжям, яке пройшло крізь війну, втрату дому, розлуку, але знайшло нову точку опори — віру та одне одного. Після кількох днів перебування на проєкті, знайомства з отцем Василем Кінахом, психологинями Тетяною Кріль та Наталею Чорною, розмов про віру, любов і довіру, вони прийняли рішення: взяти церковний шлюб.

До цього Руслан і Альона були в громадянському шлюбі, виховали двох дітей, були змушені тікати з охопленого війною Маріуполя в той час, коли Руслан вже стояв на захисті країни. Але саме тут, у затишку реабілітаційного простору, вони вперше відчули поклик зробити крок назустріч Богові — і одне одному.

Весілля стало несподіванкою для всієї групи — і величезною радістю. Кілька днів підготовки: пошук костюмів, букета, майстрів, які відгукнулись допомогти. Ми дякуємо всім, хто долучився: фотографиня Галина Боднар, салон весільних та вечірніх суконь «Milena» (вулиця Івана Франка, 45, Львів), перукарня «Карат» (вулиця Івана Франка, 41, Львів), студія квітів «Garden» (вулиця Костомарова, 1, Львів), майстриня макіяжу Анастасія з «Брови & макіяж» (проспект Чорновола, 59, Львів), і, звісно, працівникам бази ВСП «Методично — інформаційне бюро «філії ЦОВ, які влаштували святкову вечерю просто неба.

Шлюб відбувся у особливому місці — Крехівському монастирі. Його уділив духівник реабілітаційного табору для родин військовослужбовців о. Василь Кінах. Наречені ступили на український рушник, а на виході діти вже обсипали їх пелюстками троянд та очікували цукерки. Уся група супроводжувала молодят аж до Крехівського джерела — з кульками, радістю, щирими побажаннями. Це був день любові, віри і надії.

Після повернення — спільна вечеря, теплі заключні слова, обійми й прощання. Це був останній вечір реабілітації для цього заїзду. Але кожна пара поверталася додому не тільки з символічними подарунками, а й з легкістю в серці, усмішками й відчуттям, що життя триває — навіть після втрат, болю і темряви.