Будувати здорові стосунки заново. Родини військовослужбовців пройшли курс духовно-психологічної реабілітації

У межах цієї програми відбулося чотири заїзди по 10 днів, заходи з реабілітації проходили у Марійському духовному центрі «Зарваниця», а також на базі тренінгового центру у Львівській області. Головною умовою участі у проєкті було приїхати на реабілітацію всією сім’єю (чоловік, дружина, діти), бо програма спрямована на відновлення взаємовідносин та пошук джерела оновлення, зцілення та натхнення всередині родини.

Четвертий заїзд: наймолодшому учаснику один рік, а найстаршому — понад 60

Четвертий заїзд реабілітації для родин військових відбувся в тренінговому центрі «Майдан» на Львівщині. «Ми хотіли повернутися сюди саме в літню пору, тому що тут є безліч місць для відновлення сил та енергії. Зокрема, неймовірно гарні озера, пляж для купання, риболовля, тенісний та футбольний майданчики, настільний теніс та більярд, підйомник на гору, зіп-лайн над озером, баня, мангал… Тож ми використали всі можливості, і навіть трішки більше», — розповідає Альбіна Бріліантова, координаторка реабілітаційного проєкту.

Група учасників заїзду складалась з 14 сімей. Усі вони були дуже різними. У найбільшій сім’ї — 4 діток, серед яких однорічна Меланія, наймолодший учасник групи. На проєкті опинилося також троє особливих діток з різних родин, які також влилися у програму і дивували нас то любов’ю до тварин, то унікальними інтелектуальними знаннями, то впевненими кроками в спортивних завданнях.

Серед військовослужбовців наймолодшому учаснику реабілітації — 21 рік, а бойовий досвід він отримав на Сумщині вже з 18 років. Найстаршому ветерану — понад 60 років. Учасники з двох родин перебували в полоні. На цей раз військовослужбовці прибули з Полтави, Маріуполя, Харкова, Черкас, Херсону, Запоріжжя, Хмельницького, Сумщини та Одещини.

Активності: іпотерапія, сплави та відвідини ведмежого притулку

Військовослужбовці та їх родини дуже часто знаходиться під впливом стресу, багато захисників та захисниць вчаться жити із пораненнями, будувати здорові стосунки зі своїми дружинами, чоловіками та дітьми після фізичних та психологічних травм війни. Тож команда організаторів, до якої входили зокрема й духівники, кваліфіковані професійні психологи та психотерапевти, запропонувала сім’ям якісний відпочинок: дружнє спілкування, фізичні та ігрові активності на свіжому повітрі, психологічні лекції, духовні практики, арттерапію та захопливі екскурсії.

«В один із днів ми запросили спеціалістів з кінного клубу „Шенкель“ та о. Ігоря Войтовича провести іпотерапію. Це був особливий день спілкування з конями та верхової їзди. Також клуб альтернативного дозвілля „Гліссер“ привіз нам каяки, сапи та байдарки, щоб всі учасники випробували свої сили у водних видах спорту. Серед екскурсій ми залишили відвідування ведмежого притулку „Домажир“, бо попередня практика показала, що саме з утотожнення себе з постраждалими хижаками гарно вдається підійти до початку реабілітаційних тренінгів. Відвідали комплекс водних видів спорту „Пляж“ у Львові та провели паломництво до Крехівського монастиря з екскурсією в м. Жовква», — перелічує активності четвертого заїзду Альбіна.

За її словами, заїзд вийшов дуже насиченим. Беручи ж до уваги щоденні відключення світла, доводилось змінювати програму на ходу, переносити тренінги на свіже повітря, запасатись кавою і перекусами.

Відновлення стосунків у сім’ї

Щодня програма складалась з «робочих» тренінгів окремо для дорослих, духовних зустрічей і розважально-відпочинкових для всієї родини. У вільний час кожна сім’я могла прогулятись по території, поплавати в озері, позасмагати, порибалити.

Оскільки основною метою реабілітаційного проєкту є об’єднання родини, пошук ресурсу серед того, що нас оточує та всередині нас самих, то багато тренінгів мали не лекційний, а практичний і арттерапевтичний характер: майстер-клас зі створення родинної свічки, арт-терапія з камінням, аромотерапія, кольоротерапія, метафорична гра, кінотерапія. «Такий реабілітаційний заїзд, зрештою, показує родинам шляхи, якими варто рухатися. А ось що вони оберуть для себе і будуть використовувати в своїй родині, які сімейні традиції започаткують, яким хобі чи спортом будуть займатись — вирішувати кожному. Тому нам дуже кортить знати і чути про успіхи наших учасників вже після завершення проєкту», — додає Альбіна.

Зустрічі, які змінюють

В останній вечір до учасників завітав гість — диякон Ед Шонер (США). Він служить в єпархії Скрентона (штат Пенсильванія, США), є членом-засновником Асоціації католицьких служителів психічного здоров’я та Католицького інституту міністерства психічного здоров’я в Сан-Дієго. Ед працює в Раді з питань психічних розладів Національного католицького партнерства з питань інвалідності та в Раді Pathways to Promise, міжконфесійного кооперативу, який сприяє роботі релігійної спільноти з надання допомоги людям з психічними розладами та їхнім сім’ям. Диякон Шонер разом із єпископом Джоном Доланом є співавтором книг «Відповідь на самогубство: пастирський посібник для католицьких лідерів» і «Коли кохана людина помирає через самогубство» (Ave Maria Press, Notre Dame, IN). Разом із родиною та друзями він заснував «The Katie Foundation» після того, як його донька Кетлін покінчила життя самогубством у 2016 році.

Того ж заключного вечора волонтери з міжнародної організації HopeFull почастували всіх свіжоспеченою піцою. Вони приїхали з Англії, Австралії, Нової Зеландії для того, щоб допомагати українцям. «Діти були в захваті від машини-печі, від смачної піци та від можливості поспілкуватись англійською з дуже колоритними гостями», — підсумовує Альбіна Бріліантова.

«Це були чудові дні, наповнені добром, теплом та підтримкою! Дякуємо всім, хто організував, реалізував, долучився до цього проєкту! Це дійсно було перезавантаження для кожного з нас! Ми знайшли нових друзів, однодумців. А ще маємо гарні спогади, як робили родиною свічки, як рибалили, каталися на конях, разом з дітьми брали участь у конкурсах, рухливих іграх та багато іншого!» — ділиться враженнями Катерина, одна з учасниць проєкту.

Також під час перебування на реабілітації одна подружня пара виявила бажання прийняти Таїнство Подружжя.